А ти — співай Сергій Рачинець

Благословляю Петро Боско

В дорозі життєвій, в дорозі до раю Петро Боско

В Тебе на долоні Василь Мартинюк

Вінок любові Лідія Вудвуд

Вдячне Марія Звірід

Величальне Марія Звірид

Вклоняюсь, Боже Мирослава Данилевська-Милян

Два крила Яна Синюк

Для чого марно тратити слова Ольга Міцевська

Душа перед тобою на колінах Ольга Чорномаз

Енергетика слова Василь Процюк

Зійшла від Бога благодать Ольга Лазарук

Зіткав мене Всевишній чоловіком Василь Мартинюк

За все дякуйте Степан Коханець

За синь небес у лонах рік Богдан Томенчук

Земля і Небо! Небо і земля Надія Кметюк

Листочок золотий кленовий Марія Звірид

Люблю Тебе, люблю незграбно і невміло Віка Яричевська

Мій Боже, дякую, що Ти мене позвав Ольга Чорномаз

Напишу Ольга Міцевська

Ода Богу Лідія Меланіч

Осені бабине літо Олеся Білоус

Пісня Богу Лідія Меланіч

Подяка Лідія Вудвуд

Прославляю Олександр Войтицький

Слава Богові за літо! Зоряна Живка

Слава Богу Петро Боско

Слова, слова… Як мало їх у мові Ольга Міцевська

Солодкий полон Василь Процюк

Сягаючи думкою неба Михайло Козубовський

Твої руки Зоряна Живка

Твори мене. Для Тебе я живу Віка Яричевська

Тебе назву я СОНЦЕ, бо життя в Тобі Олеся Білоус

Ти — мій Творець, я — твориво земне Ольга Лазарук

Тобі, мій Боже, пісню цю співаю Юрій Вавринюк

Той більше любить, кому більше прощено Марія Звірид

У небі зацвіла зоря Олеся Білоус

У сонячний ранок чи в зоряні ночі Марія Звірид

Хваліте! Лідія Меланіч

Щоб Господу віддати щиру шану Василь Мартинюк

Щоденний хліб… і милості щоранку Петро Боско

Я дякую Богу Лариса Козинюк

Я дякую за всі печалі Галина Гунченко

Я дякую за те, що небо — синє Юрій Вавринюк

Я хочу написати, що люблю Тебе Світлана Пиза

Як приходжу в чиєсь життя Галина Леонович

Якби я скрипку співучу мала Галина Гунченко

«Душа перед тобою на колінах»

*   *   *

Душа перед тобою на колінах
Щоденно, щогодинно і щомиті.
Живе єство — невидиме й нетлінне, —
Щоб в очі Твої глянути посміти.

Багатство й слава, почесті і влада...
Душа порожня  — артимія духа.
 Дитя спаситель по голівці гладить,
Дитя, готове вічність Його слухать.

Як скоро не лукавість ця розтане,
Мов іній у туманності колючій.
За клопотами, кривдами, літами
Душа із небом втратила співзвучність.

Брела, як бранка з смертного полону,
До вікон припадаючи чужинних,
І спрагло пила з будь-яких долонею...
Кому? І як? І з ким — вони служили?

Раділа вогнику у першій хаті:
«Ну от. Моє пристанище. Нарешті».
Та можна тільки йти (а не стояти)
До Твого, Спасе, вічного пришестя,

До Твого дому і до Твого саду —
Через покруччя поглядів двозначних.
Мій Боже, мій Спасителю Всевладний,
Мені за світ наш навіжений лячно.

Остання мить на грішній цій планеті
Ще спалахне і жалібно погасне.
Всміхнеться кесар на старій монеті
Утомлено і сумно: «Що є щастя?»

Очима нелукавого дитяти
Спокійно глянути у світ тривожний,
Щоб кесареві — кесареве дати
І тільки Богові усе, що Боже.

Чому до Тебе йшла я так повільно?
Чому так довго йшла до Тебе, Спасе?
Чому блукала, як сліпий невільник,
Що звик до свого проклятого рабства?

Що зрісся з ним, що став давно його вже...
Та раптом Світло різонуло очі.
О, яке гостре Слово Твоє, Боже!
Яке цілюще Слово Твоє, Отче!

Дай мені йти, коли вже і не зможу,
Над прірву перекинь Свої мости.
Дай мудрості, Премудрий вічний Боже,
І сили дай, щоб мудрість ту нести.

Ольга Чорномаз