Terra incognita — грішна душа Ольга Чорномаз

Є час для мовчання, є час для молитви Галина Левицька

Ім’я твоє — християнин Сергій Рачинець

А Господу болить Марія Дем'янюк

Багато в час відносної свободи Віка Яричевська

Багато хто вважає… Лідія Гапонюк

Благовісти Світлана Пиза

Боюся мертвим жити Олександр Войтицький

Будую храм Сергій Рачинець

Буря Лідія Меланіч

В день дощу Раїса Обшарська

Віра ("Ступаю дзеркалом води") Лариса Мельник

Віра ("У неї завжди — безліч протиріч") Сергій Рачинець

Віра («Глибока віра змінює життя») Віра Омельчук

Віра (діалог з Богом) Зоряна Живка

Вірую! Петро Боско

Вірую…У зрадливих друзів Світлана Пиза

Вдовині лепти Володимир Сад

Ви — гедеони Сергій Рачинець

Ви — сіль землі! Лариса Козинюк

Вино і хліб Олена Романішина

Встану, піду… Степан Коханець

Господь покликав вас Василь Мартинюк

Допоки ще живе маленьке наше «я» Ольга Чорномаз

Душа Олекса Бригас

З недавніх пір мене гнітить видіння Тетяна Свірська

Збудуймо храм… Ігор Федчишин

Зневага Мирослава Данилевська-Милян

Когось проводить страх Лариса Мельник

Коли сіль ізвітріє... Зоряна Живка

Коли страждання душу огортає Лідія Вудвуд

Кріпись Петро Боско

Крапелька Зоряна Живка

Людям страшно зустрітися з Богом… Володимир Сад

Мій Господи, які жорстокі люди Василь Мартинюк

Ми стільки літ не бачили тепла Ольга Чорномаз

Ми створили уявне небо Ольга Міцевська

Ми у гріхах народжені, однак Ольга Чорномаз

Ми — Ангели Марія Пишук

Мої слова розбились об байдужість Ольга Чорномаз

Монолог совісті Світлана Касянчик

Ніхто не може без надії жити Василь Мартинюк

На підлозі Дмитро Довбуш

На перехресті доль людських скалічених Ольга Міцевська

Надiя Олекса Бригас

Надто живий Дмитро Довбуш

Наставникам Петро Боско

Не кажіть неправди Степан Коханець

Не раз Христа зрікались добровільно Сергій Рачинець

Не суди Олег Берман

Не та віра Яків Бузинний

О, Господи, невже Ти дійсно є? Дмитро Довбуш

О, світанкові битви! Як вас мало! Дмитро Довбуш

Обережно, двері зачиняються Яків Бузинний

Осоння віри Ольга Міцевська

Останнє слово завжди каже Бог Ольга Лазарук

Підкріплення Василь Процюк

Письма найвища суть Василь Процюк

Плакала пізня осінь Володимир Сад

По кому подзвін? Лідія Вудвуд

Поезія віри Юрій Вавринюк

Поле Юлія Тонего

Посланець (переклад Володимира Сада) Євген Сергієня

Посланець (переклад Дмитра Довбуша) Євген Сергієня

Посланець (переклад Ольги Міцевської) Євген Сергієня

Поститися Василь Процюк

Про християн Зоряна Живка

Прозріння Раїса Обшарська

Прочани Ігор Федчишин

П’яте Євангеліє Сергій Рачинець

Сіячеві Лідія Вудвуд

Салютує весна Галина Гунченко

Сиджу на згарищі надій і сподівань Юрій Вавринюк

Сила надії Вікторія Рутковська

Струмок не каже: «Я тебе люблю» Галина Гунченко

Суди Степан Коханець

Ти знаєш, як беруться рубежі Дмитро Довбуш

Тобі я віру на руках несу Лідія Меланіч

Травинці неждано тягар звалився на плечі Ольга Лазарук

Трон серця Мирослава Данилевська-Милян

У тім саду, у Божім винограднику Ольга Чорномаз

Холола кров Господня на хресті Ольга Чорномаз

Хотілось звершень, перемог великих Юлія Тонего

Царство Боже Любов Омельчук

Цей галасливий ярмарок амбіцій Ольга Чорномаз

Ця свобода чуття польоту Яна Синюк

Чорний вірш Зоряна Живка

Що залишимо по собі? Марія Пишук

Я на причастя душу принесу Лідія Меланіч

Як подзвін, в серці засторога Володимир Сад

Якщо згасла любов — запали! Лариса Козинюк

«Ми у гріхах народжені, однак»

*  *  *

Ми у гріхах народжені, однак
Не гріх людині волю свою мати,
А гріх її виконувати так,
Щоб знов Христа гріхами розпинати.

Син Божий, до Отця молився Він:
«Хай буде не Моя — Твоя хай воля буде».
Чому ж усе ми ставимо на кін
На власну волю — ми, безсилі люди?

...Прозора вись. У вічному салу
Огорне ніжна, тиха прохолода...
А зараз воїн в першому ряду
Знов руку із нагайкою підводить —

І біле пофарбує в кармазин
Нагайка люта у німій досаді.
Стріпнеться півень на одній нозі —
Підтвердить мимоволі учня зраду.

І хижо зойкне збуджена юрба,
Як хрест Його гойднеться над землею,
І Він в подобі грішного раба
Возвиситься під небом Іудеї.

Возвиситься над світом і над злом  —
І нас підніме до Своєї висі,
Щоб нашу плоть розп’ясти тим хрестом,
Щоб кожен з нас від неба народився.

Щоб дух звільнивсь від похотей душі
І від її свавільного диктату.
З палаців гордості — руїну залишить
І своє «его» відвести на страту.

Готові ми? Чи нам безмежно жаль
Своєї плоті, до якої звикли,
І віри нашої означена межа —
Вона, немов легенькі черевики —

Не тисне, не скрипить і не болить,
І можна йти вдоволено й нечутно...
Ніхто не кине каменем услід,
Ніхто не дасть словесної отрути.

Все добре, все істотно, як завжди,
І непомітна аритмія духа —
Лиш застеляє небо синій дим
І замітає душу завірюха.

Не дай нам, Боже Праведний, в житті
Так гірко до Ісуса доростати.
Дай сили, щоб побачитьна хресті
Слабкої плоті нашої розп’яття.

Жадаємо спасіння від Небес,
Та чи бажаєм буть на Сина схожі,
Щоб назавжди зректись самих себе,
І власну волю підкорити — Божій?

Ольга Чорномаз

Разработка веб сайтов