Він — Бог, я — раб Степан Коханець

Вінець творіння Юрій Вавринюк

Господь живе не в рукотворних храмах Ольга Лазарук

Дрімає річка. Всюди тиша Юрій Вавринюк

Коли у Всесвіті ще не було людини Лариса Козинюк

Коли шумлять дерева у гаю Микола Савчук

Небесна таїна Мирослава Данилевська-Милян

Осіннє надвечір’я Світлана Касянчик

Пісня природи Михайло Козубовський

Розцвіли килими Євген Поліщук

Твоє Ім’я Галина Гунченко

Тебе назву я СОНЦЕ, бо життя в Тобі Олеся Білоус

Ще одне невгамовне літо Лариса Мельник

Я не можу мовчати Михайло Козубовський

«Ще одне невгамовне літо»

Ще одне невгамовне літо
Зелень листя гострить олівцем.
Вивертає дерева вітер
То навиворіт, то на лице,
Наче наші короткі долі
Хтось колише: угору-вниз.
Без жалю, нарікань і болю
Май сміливість і далі дивись:
Нескінченних хмарин пампушки
Деко Сонця пече й пече,
А ріка біля вічної грушки
Не зважа ні на що: тече.
І вода ота знов хлюпоче
Відображенням сивих нас.
Саме в ній, молодий мій хлопче,
Розчинився достоту час.
Проминули усі протиріччя.
Хочеш світ весь? — отримуй ось!
Що у ньому є справді вічним: 
Груша? Річка?
 — Лиш ми і Хтось!..

Лариса Мельник