Воскресіння Христове

Єрусалима білі ребра Галина Манів

А Марія стояла і плакала Марія Звірид

Боже світло Надія Кметюк

В очікуванні свята Зоряна Живка

Він воскрес! Зоряна Живка

Великдень Надія Кметюк

Великдень ("Великий День. Природа грає") Вікторія Рутковська

Великий день мандрує по Вкраїні Вікторія Рутковська

Великоднє привітання Василь Процюк

Великодні дзвони ("Здавалось, світ завмер і онімів") Олекса Бригас

Великодні дзвони ("Так натхненно дзвонять Великодні дзвони") Надія Кметюк

Великодній Марія Звірид

Великодня молитва Юрій Вавринюк

Воістину воскрес! Лідія Меланіч

Воскрес Христос Михайло Клекоць

Воскресіння Надія Кметюк

Воскресіння ("Воскресіння — сила незборима") Сергій Рачинець

Воскресіння ("Спадають теплі небеса") Сергій Рачинець

Воскресіння ("То був ранок нової доби") Володимир Сад

Воскресіння («Дзвони грають зарання, бо зоря сходить рання») Богдан-Ігор Антонич

Воскресіння тріумф Петро Боско

Двері до раю Лідія Меланіч

З Великоднем! Ігор Федчишин

Зійшла на землю Божа благодать Вікторія Рутковська

Займався схід рожевою зорею Тарас Вихованець

Звучить мелодія небес Галина Гунченко

Зоряні дзвони, срібнії дзвони Надія Кметюк

Марія біля гробу Юрій Вавринюк

Марія Магдалина Лідія Вудвуд

Медитація про воскресіння Зоряна Живка

На відстані часу, на відстані літ Юрій Тітов

О Великодню Василь Мартинюк

Пасха Лідія Меланіч

Пасхальна писанка…, а завтра — проза Лідія Меланіч

Пасхальне Лідія Меланіч

Пасхальний етюд Лідія Меланіч

Радість Воскресіння Вікторія Рутковська

Ранок Юрій Вавринюк

Ранок Великодня Зоряна Живка

Роздуми у передвеликодню ніч незадовго до світанку Зоряна Живка

Свідок воскресіння Ольга Лазарук

Світ зіщулився і завмер Зоряна Живка

Світлий день Воскресіння Сергій Рачинець

Серце моє… (Передвеликоднє) Зоряна Живка

Слава Богу за дар Воскресіння! (Великоднє) Зоряна Живка

Спішіть до Воскреслого Олександр Войтицький

Тернова гілка і троянда (Великодня притча) Надія Кметюк

У полоні Воскресіння Петро Боско

Христос воскрес ("Врочистих гімнів ллються звуки") Сергій Рачинець

Христос воскрес! ("Земля, за день стомившись, спала") Любов Омельчук

Христос воскрес! ("У мене радість! Радість незбагненна") Галина Гунченко

Христос воскрес! ("Уся земля, немов би наречена") Лідія Вудвуд

Христос Воскрес! («Пасхальний дзвін лунає звідусіль») Ігор Федчишин

Чудова мить Юлія Тонего

Чудова сталася подія Віра Омельчук

Я сьогодні йду до храму рано-вранці Михайло Козубовський

Ранок

І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший. (Буття 1:5)
І на світанку дня першого в тижні, як сходило сонце, до гробу вони прибули... (Марка 16:2)

Над Всесвітом стояла ніч.
Густа, тиха, спокійна.
Бо не було нічого,
що могло б порушити її одвічне мовчання.
Та й Всесвіту, власне, не було.
Була лише безодня.
І Дух Того,
Хто не має ані початку, ані кінця,
ширяв над нею.

І одного разу Він промовив Слово.
Перше слово серед ночі.
І ніч, зіщулившись,
відійшла далеко в глибини Космосу.
Творець із гордістю та задоволенням
дивився на плід Своїх рук.
І назвав це небом та землею.
І ночі вже не було.
Був ранок — день перший...

А потім ще були ранки. Вони народжували нове та прекрасне.
Вони насамкінець народили
останній шедевр Творця —
того, кого Єгова поставив господарем
на Своїй землі.

І знову був на цій землі вечір,
коли Людина посягнула на власність Творця.
І знову настала ніч.
Ще більш густа та темна.
Вона міцно взяла в обійми Людину
і повела геть з Едему...

І більше не було ранків...
Ніч єхидно сміялася в лице обманутому, розгубленому Адамові.

...А потім знову було Слово.
Воно стало плоттю.
Воно жило серед жахної ночі.
Ніч душила Його та ненавиділа.
Вона ховала Його тонкі промінці від Людини,
душила надію, яка спалахувала там,
де ці промінці падали.
Десь далеко над небокраєм сірів ранок.
Погляди усіх живих були повернуті
до ледь жевріючої лінії горизонту.

Але несподівано чорним круком упав вечір.
Криваве тло неба
затулював грубо обтесаний хрест.
На ньому тремтливо згасав
останній промінь Надії.
І коли хижа тінь переможно накрила Череповище, Той, Хто не міг в ту мить
з висоти Своєї величі дивитися на землю,
покликав Свого Посланця
з найважливіших доручень.
— Іди туди, в ніч,
до гробниці в єрусалимському саду,
до тих, хто зараз плаче, і скажи Моє Слово.

Біля гробниці був відчай,
страх та розгубленість.
Здивовані обличчя,
які не могли зрозуміти того, що відбувається.
Страшний землетрус
навпіл розірвав чорну скелю з хрестами.
Тріщина обійшла всю планету
і загубилася десь у глибині гробниці
Йосипа Ариматейського.

...Земля здригнулася
і повільно обернулася назустріч Сонцю.
Над Череповищем рум’янилася вранішня зоря. Перші промінці
ковзнули по голій маківці кривавого пагорба і несміло заглянули у порожню гробницю.

Ночі більше не було.
Був ранок — день перший...

Перший день тижня.
Перший день нової ери.

Юрій Вавринюк

Разработка веб сайтов