А коли промине все дочасне Світлана Касянчик

А я цей світ так просто не покину Марія Пишук

Бог прийме мене Євген Поліщук

Буває так, що не буває слів Ольга Лазарук

Він сказав: «Я прийду несподівано!» Ольга Лазарук

Вічні оселі Василь Процюк

Всі ріки течуть до моря Юрій Вавринюк

Два береги Галина Манів

Досягнути неба Петро Боско

Доторк неба (диптих) Зоряна Живка

Душа чекає, Господи, Тебе Олена Романішина

Душа — як політ у птахи Ольга Лазарук

З останніх сил пульсує в небі зірка Микола Савчук

Заглянути за грози і вітри Тетяна Свірська

Зажурились думи. Журавлями... Ольга Міцевська

Затісно думкам у слові Тетяна Свірська

Земля не мертва Юрій Вавринюк

Зустріч Віра Кушнір

Йду до вітчизни Олександр Войтицький

Крізь морок світу засвітила вічність Віка Яричевська

Крок Дмитро Довбуш

Мій час Сергій Рачинець

Мелодії часу Ольга Міцевська

Минає день. Закінчиться зима Віка Яричевська

Ніколи іншої мене не буде Віра Кушнір

На що Небесне царство схоже? Зоряна Живка

Небесний Єрусалим Зоряна Живка

Невидимі руки Віра Кушнір

Незбагненний, сяючий, незвичний Ольга Чорномаз

Ото, незабаром приходжу! Ольга Міцевська

Поклик вічності Тарас Вихованець

Пориви вітру задувають зблиски неба Олеся Білоус

Поцілунок вічності Ольга Міцевська

Прагну неба Сергій Рачинець

Приготуйся, душе… Володимир Сад

Прийме Господь Євген Поліщук

Росинка Віка Яричевська

Силуети вічності Ольга Міцевська

Скоро зустріч Галина Левицька

Спогад про рай Лариса Мельник

Стою я перед Вічності дверима… Марія Пишук

Ти забери мене із цього дня Тетяна Свірська

У трепеті замріяної тиші Ольга Міцевська

Чекання Юрій Вавринюк

Я додому іду Володимир Сад

Я не знаю, чи буде то пізнього вечора Ольга Лазарук

Я не можу збагнути осінь Юлія Тонего

Я не помру! Лідія Меланіч

Я прийду незабаром Любов Омельчук

Я хочу, щоби біля Бога Марія Дем'янюк

Як мало ковточка тиші! Тетяна Свірська

"Буває так, що не буває слів"

* * *

Буває так, що не буває слів…
Блакить немов заволокло туманом
Таким густим, що шепче хтось: «Обманом
Для тебе стануть думи про політ!

Тобі наснились хмарами мандрівки.
Дивись під ноги! Ось твоє — земля».
Ні!!! За туманом світить звіддаля
Незгасним сяйвом неземна домівка.

Туман бажає заховать її,
А надто більше — затуманить пам'ять,
Щоби не свідкувала про реальність,
Як дух недавно линув від землі.

Як він купався у просторах вишніх
І пив натхнення із Господніх рук,
І ніс на землю, і вдягав у звук,
І було Слово — дальнім або ближнім.

Дух може й прагне кожен день в політ —
Він цим живе. Та щось буває з нами…
Ось хмари проливаються дощами,
Коли волога переповнить їх.

А в нас є сльози. Чаша до країв
Наповниться, й туман розвіють грози.
Коли немає слів, тоді говорять сльози,
І мова їх промовистіша слів.

Ольга Лазарук

Разработка веб сайтов