А коли промине все дочасне Світлана Касянчик

А я цей світ так просто не покину Марія Пишук

Бог прийме мене Євген Поліщук

Буває так, що не буває слів Ольга Лазарук

Він сказав: «Я прийду несподівано!» Ольга Лазарук

Вічні оселі Василь Процюк

Всі ріки течуть до моря Юрій Вавринюк

Два береги Галина Манів

Досягнути неба Петро Боско

Доторк неба (диптих) Зоряна Живка

Душа чекає, Господи, Тебе Олена Романішина

Душа — як політ у птахи Ольга Лазарук

З останніх сил пульсує в небі зірка Микола Савчук

Заглянути за грози і вітри Тетяна Свірська

Зажурились думи. Журавлями... Ольга Міцевська

Затісно думкам у слові Тетяна Свірська

Земля не мертва Юрій Вавринюк

Зустріч Віра Кушнір

Йду до вітчизни Олександр Войтицький

Крізь морок світу засвітила вічність Віка Яричевська

Крок Дмитро Довбуш

Мій час Сергій Рачинець

Мелодії часу Ольга Міцевська

Минає день. Закінчиться зима Віка Яричевська

Ніколи іншої мене не буде Віра Кушнір

На що Небесне царство схоже? Зоряна Живка

Небесний Єрусалим Зоряна Живка

Невидимі руки Віра Кушнір

Незбагненний, сяючий, незвичний Ольга Чорномаз

Ото, незабаром приходжу! Ольга Міцевська

Поклик вічності Тарас Вихованець

Пориви вітру задувають зблиски неба Олеся Білоус

Поцілунок вічності Ольга Міцевська

Прагну неба Сергій Рачинець

Приготуйся, душе… Володимир Сад

Прийме Господь Євген Поліщук

Росинка Віка Яричевська

Силуети вічності Ольга Міцевська

Скоро зустріч Галина Левицька

Стою я перед Вічності дверима… Марія Пишук

Ти забери мене із цього дня Тетяна Свірська

У трепеті замріяної тиші Ольга Міцевська

Чекання Юрій Вавринюк

Я додому іду Володимир Сад

Я не знаю, чи буде то пізнього вечора Ольга Лазарук

Я не можу збагнути осінь Юлія Тонего

Я не помру! Лідія Меланіч

Я прийду незабаром Любов Омельчук

Я хочу, щоби біля Бога Марія Дем'янюк

Як мало ковточка тиші! Тетяна Свірська

"Ото, незабаром приходжу!"

* * *

Той Ісус, що вознісся на небо від вас,
прийде так, як ішов Він на небо

Дії 1:11

— Ото, незабаром приходжу! — тривожним сум’яття майнуло
над світом.
— Ото, незабаром… – бентежним відлунням озвалося в серці.
… А на щоці усміхнена сльоза завмерла —
                 загасити боялась надію, що сяйнула в глибинах єства.
Сяйнула і… ні, не погасла…
                                               Розквітла —
Стрімким польотом душі, окриленої чеканням.

Та невпинний час хвилинами стікав у забуття чи у спомин…
І надії несміливий поклик губився в стоголосому мовчанні.
- - -
— Ото, незабаром приходжу!..
Приходь, Наречений! Твоя наречена
Чистим вісоном огорнена…
Й оливи в світильниках досить.
Але задрімала —
                               либонь, вже втомилась чекати.
— Так — незабаром прийду!
- - -
…Прокинься, душе, пробудися! Воскресни із мертвих, надіє!
Твій Цар повертається, тішся.
Хай світ цей позаздрить, побачивши радість твою
І голос почувши, що кличе: «Прийди!»
Прийди, Господи Ісусе!

Ольга Міцевська