Іду додому Лідія Яремчук

А коли промине все дочасне Світлана Касянчик

А я цей світ так просто не покину Марія Пишук

Бог прийме мене Євген Поліщук

Буває так, що не буває слів Ольга Лазарук

В далекі мандри до небес прекрасних Ігор Попович

Він сказав: «Я прийду несподівано!» Ольга Лазарук

Вічні оселі Василь Процюк

Всі ріки течуть до моря Юрій Вавринюк

Два береги Галина Манів

Досягнути неба Петро Боско

Доторк неба (диптих) Зоряна Живка

Душа чекає, Господи, Тебе Олена Романішина

Душа — як політ у птахи Ольга Лазарук

З останніх сил пульсує в небі зірка Микола Савчук

Заглянути за грози і вітри Тетяна Свірська

Зажурились думи. Журавлями... Ольга Міцевська

Затісно думкам у слові Тетяна Свірська

Земля не мертва Юрій Вавринюк

Зустріч Віра Кушнір

Йду до вітчизни Олександр Войтицький

Крізь морок світу засвітила вічність Віка Яричевська

Країна вічна Ігор Попович

Крок Дмитро Довбуш

Мій час Сергій Рачинець

Мелодії часу Ольга Міцевська

Минає день. Закінчиться зима Віка Яричевська

Ніколи іншої мене не буде Віра Кушнір

На що Небесне царство схоже? Зоряна Живка

Небесний Єрусалим Зоряна Живка

Невидимі руки Віра Кушнір

Невпинно, мов на крилах, час летить Ігор Попович

Незбагненний, сяючий, незвичний Ольга Чорномаз

Ото, незабаром приходжу! Ольга Міцевська

Поклик вічності Тарас Вихованець

Пориви вітру задувають зблиски неба Олеся Білоус

Поцілунок вічності Ольга Міцевська

Прагну неба Сергій Рачинець

Приготуйся, душе… Володимир Сад

Прийме Господь Євген Поліщук

Росинка Віка Яричевська

Силуети вічності Ольга Міцевська

Скоро зустріч Галина Левицька

Спогад про рай Лариса Мельник

Стою я перед Вічності дверима… Марія Пишук

Ти забери мене із цього дня Тетяна Свірська

У трепеті замріяної тиші Ольга Міцевська

Чекання Юрій Вавринюк

Я додому іду Володимир Сад

Я не знаю, чи буде то пізнього вечора Ольга Лазарук

Я не можу збагнути осінь Юлія Тонего

Я не помру! Лідія Меланіч

Я прийду незабаром Любов Омельчук

Я хочу, щоби біля Бога Марія Дем'янюк

Як мало ковточка тиші! Тетяна Свірська

«Заглянути за грози і вітри»

*  *  *

Заглянути за грози і вітри.
Сум відвести умілою рукою.
І спішною ходою перейти,
у дивний край любові та спокою.

Заслухатись непізнаних птахів.
Вплести в вінок іще незнані квіти.
Не добираючи відверто зайвих слів,
учитись заново сміятись і радіти.

Відкинувши нав’язливих думок
спустошливі та зубожілі схеми,
почути врешті, як біжить струмок
і розчиняє в просторі проблеми.

Безмовно підкоритись висоті 
і злитись з нею в подиху єдинім...
Заглянути за ці дощі густі
й побачить небо безкінечно синім.

Тетяна Свірська


Разработка веб сайтов