Батьківська земля Сергій Рачинець

Блищать на сонці злоті куполи Лідія Меланіч

Волинь Лідія Вудвуд

Воскресни, рідна Україно! Надія Кметюк

Квіти на Майдані Юрій Вавринюк

Мій край Мирослава Данилевська-Милян

Мій край і зрада Василь Мартинюк

Мій любий краю Василь Мартинюк

Мій рідний краю Володимир Сад

Ми – українці Юрій Тітов

Молитва матері Ігор Федчишин

Моя Україна Мирослава Данилевська-Милян

Мрія Мирослава Данилевська-Милян

Отакий ми народ Ольга Лазарук

Поклонись Сергій Рачинець

Рідна хата Лідія Вудвуд

Свойого власного шукаймо родоводу Сергій Рачинець

Сонцечола Княгиня Мирослава Данилевська-Милян

Спаси нас, Господи! Вікторія Рутковська

У кожного тепер своя Голгофа Марія Пишук

Чи чуєш, Боже Сергій Рачинець

Як мати… Ольга Міцевська

Як мати…

Під «Плине кача» колихаю сина.
Сльоза солонить біль щемкої втрати.
«Живуть герої! — Вороги загинуть»…
Я ж на війну дивилася, як мати.

Душею руку вбитого «живого»
Стискала під «Герої не вмирають!»
Як за свого, вбивалась за чужого —
Для серця матері чужих дітей немає.

Стікала тихо по сльозі сльозина
На пелюшки мого тремкого щастя.
Чи вдасться вберегти тебе, мій сину,
Від грізних лап війни, а чи не вдасться?

Я плакала за мертвого «живого»
І за живих, приречених вмирати…
І не ділила на свого й чужого,
Бо на війну дивилася, як мати.

Понівечені мрії у молитву
Складала за героя й супостата.
Бо хто ще може цю війну спинити,
Як не вона — зчорніла з горя мати?!

Ольга Міцевська