Батьківська земля Сергій Рачинець

Блищать на сонці злоті куполи Лідія Меланіч

Волинь Лідія Вудвуд

Воскресни, рідна Україно! Надія Кметюк

Квіти на Майдані Юрій Вавринюк

Мій край Мирослава Данилевська-Милян

Мій край і зрада Василь Мартинюк

Мій любий краю Василь Мартинюк

Мій рідний краю Володимир Сад

Ми – українці Юрій Тітов

Мовчання Бога Юрій Вавринюк

Молитва матері Ігор Федчишин

Моя Україна Мирослава Данилевська-Милян

Моя українська мово Володимир Сад

Мрія Мирослава Данилевська-Милян

Навернись Україно Олександр Войтицький

Отакий ми народ Ольга Лазарук

Поклонись Сергій Рачинець

Прийдімо до прозріння Раїса Обшарська

Прости, мій Господи… Віра Омельчук

Рідна хата Лідія Вудвуд

Свойого власного шукаймо родоводу Сергій Рачинець

Сонцечола Княгиня Мирослава Данилевська-Милян

Спаси нас, Господи! Вікторія Рутковська

У кожного тепер своя Голгофа Марія Пишук

Чи чуєш, Боже Сергій Рачинець

Як мати… Ольга Міцевська

Як мати…

Під «Плине кача» колихаю сина.
Сльоза солонить біль щемкої втрати.
«Живуть герої! — Вороги загинуть»…
Я ж на війну дивилася, як мати.

Душею руку вбитого «живого»
Стискала під «Герої не вмирають!»
Як за свого, вбивалась за чужого —
Для серця матері чужих дітей немає.

Стікала тихо по сльозі сльозина
На пелюшки мого тремкого щастя.
Чи вдасться вберегти тебе, мій сину,
Від грізних лап війни, а чи не вдасться?

Я плакала за мертвого «живого»
І за живих, приречених вмирати…
І не ділила на свого й чужого,
Бо на війну дивилася, як мати.

Понівечені мрії у молитву
Складала за героя й супостата.
Бо хто ще може цю війну спинити,
Як не вона — зчорніла з горя мати?!

Ольга Міцевська