Райська елегія

Зажурилася Єва,
           і Адам заклопотаний ходить,
і посивілі хмари висмикує Бог з бороди.
Щось у цьому раю вже нічого не родить, 
вже нічого не родить,
           тільки родять запретні плоди.

Бог трясе кулаками:
          та що ж це настало за врем’я?! 
Кинеш оком з небес, а запретні плоди оніно!
Єва сушить узвар, Єва робить із них варення, 
засипає у бутлі, і вже шумує вино!

Бог їй каже: о жінко!
          Ти ж тільки слабке створіння. 
Ти забула, що я унатурив тебе із ребра? 
Не скузуйся зі мною, бо із того варіння, 
бо із того варіння не буде тобі добра.

А вона йому каже:
           — На те ж воно, Господи, й літо,
щоб плоди достигали. І що ж ти створив за світ? 
Ще ж немає ні людства, ні преси, пі головліта,
а цензура вже є, і є заборонений плід!

Бог тоді до Адама:
           — Ти приборкай свою половину,
бо ж, анахтемська віра, отак розпустилася, ич!
— Я б їй, Боже, зварив незапретну якусь картоплину,
так збутвіло ж усе, і не родить в раю анігич.

І підкрався тоді
           до Адама Змій-Іскуситель, 
витягнув портупею та й муркоче ласо, мов кіт:
— Тут же с гнилички, тебе ж хоче спасти Спаситель. 
Ну зірви, ну скуштуй хоч один незапретний плід!

Безпринципний Адам,
           Хоч боявся божої довбні,
а сказав, потонувши по самі вуха в гріху:
— Коли ж, Боже, плоди 
                               незапретні —
                                                     такі невоздобні,
і червиві такі, що тільки й сказати: тьху!

— Так за те ж, що ви їли
            плоди запретного древа,
Покараю вас тяжко і безсмертія вам не дам!
Чимчикує із раю репресована Єва…
І трюхикає вслід «поражонний в правах» Адам…

Ліна Костенко

Разработка веб сайтов