Над Йорданом

В пустині рамах
          святий Йордан... 
Верхи Юдеї — в райдужних гамах... 
Над берегом лунає голос, неначе дзвін.
Це він —
          Пророк Йоан — 
народ свій до покути зве: 
«Збудися, сонний люде! 
Збудись, на жертву — труди! 
Покайтеся ви, фарисеї —
о, ви! Свідомі ви мети?!
          Вам горе буде! 
Творіть із народом одно!»
………..
І затривожилась юрба:
          «О, хто ти, хто?!» 
«Предтеча Того, що гряде... 
Нехай принизиться гора... 
Нехай заповниться провалля... 
Крива ж дорога знов хай буде права! 
Тоді Месію вам зішле Єгова!
          І прийде Слава!»
…………...
І кається юрба... і жде... готова...
………….
Тоді...
          Розпрозорилась понура темінь... 
По чорній ночі лице Йордану
          ясніти стало, 
води холодної мутної струї
          в безодню моря йдуть... 
З джерел Гермону нові хвилі
          пливуть... пливуть... 
Щезає тінь... 
У золоті... у сяйві неба
          ясніє путь,
          і золото паде на рінь... 
Тоді... в цей день
          від барв і пахощів, і від пісень
          яснів ввесь світ... 
І олеандрів рожевий цвіт 
на побережжі вкрив гострий кремінь... 
Зашелестіло галуззя лоз... 
На кришталевій Йордану тоні 
у сніжно-тканім білім хітоні 
явивсь народові Христос!
………….
Могутній гомін в'ється довкола: 
«Живим Ти словом і світом Ти! 
Огнем на чин — нас охрести!»
………..
Святий Йордане, о наш Йордане,
живих нам струй з джерел добудь!
Змий наші рани
і очисти нас з усіх провин,
і покріпи нас на дальшу путь...
О водо, водо, із джерела,
Ти освяти нас на жертву чин!
Дай пити нам життя!..

Уляна Кравченко