Великдень

Сонце — як усміх дитини
Хмари — як материн гнів.
А понад нивами лине
Сріблом вибиваний спів.
                            Сріблом вибиваний,
                            Золотом зливаний,
                            Дзвонами золотими.

Серце камінне — як з воску,
Очі-кинджали як шовк.
В кожній клітиночці мозку
Голос ненависти змовк.
                            Голос ненависти
                            Пошепти зависти
                            Переміняється в сльози.

Синява неба у грудях.
Легіт весняний в словах.
Ласка розквітла на людях —
Білі квітки на гробах.
                            Соняшним спомином
                            Радісним гомоном:
                            «Великдень!»
Львів, 1927

Роман Купчинський

Разработка веб сайтов