«Не знаю, дійсність це, чи тільки сниться»

*  *  *

Не знаю, дійсність це, чи тільки сниться — 
На відшибі від битої дороги
Старенька церква. В церкві плащаниця,
На ній Христос. Пробиті руки й ноги,
Вінок терновий голову стискає,
На зимні плити кров з тих ран спливає.

Крізь двері вітер забіжить від гаю
Розсіє запах зораної ниви,
Крізь вікна зорі з неба зазирають,
Туман снується долом сивогривий,
А в тумані тім — привиди чи люди?
Ідуть і каються, і б‘ються себе у груди:

«Прости нам, Боже, — о, прости нам, Христе.
Що Ти за нас перетерпів ці страсті,
А ми обличчя Твоє промінисте
Затьмарили й воно тепер імлисте,
Не сяє вже, не світить мов імлистий
Дороговказ, — прости, прости нам, Христе!»

Богдан Лепкий


Разработка веб сайтов