«Є те, що вічно буде»

*  *  * 

Є те, що вічно буде. 
Я б дивилась,
Дивилась, і не зводила б очей,
Як світ оцей, сотворений на милість, —
Довершений у вигинах лілей.

Як міняться у ритмах і контрастах
Щоразу різні силуети днів,
Як зірка, пориваючись упасти,
Тремка й далека, стримує порив.

Як гуснуть води рік моїх безсонних,
Як оживає вітер з-під поли,
Як очужіло облітають крони,
Гудуть дощі й просочуються вглиб.

І дихає морозами, снігами
Земля безмовна та усе, що в ній,
Яке колись було віками й нами,
А нині озивається в мені.

Юлія Бережко-Камінська

Переглядів: 28


Разработка веб сайтов