«І раптом щось проминає»
* * *
І раптом щось проминає,
Як давній дитячий страх,
Як ніч одержима,
Що знову прийшла за тобою.
І десь уже тчеться
Несмілий Шовковий Шлях —
Крізь гори й пустелі —
Прянощі і сувої.
Так тчеться молитва,
Не відаючи нарікань,
І гості відпущені,
Й прибраний стіл за ними.
Господи!
Хочеться стільки сказати,
Але гортань
Моя наковталась
Гіркого осіннього диму…
Ну що ж так несміло,
Як відзвук,
Як відсвіт ішла
І йду,
І дорога —
Звертає щораз на початок…
А вже —
Надломився сухий силует стебла
І промінь торкнувся
Настінного циферблату…
І щось запеклося.
І випурхнуло!
Лети!
Цей ранок різдвяний
В мені народився свято,
Неначе для того,
Щоб шати
Пошити із білих шовків чистоти.
Бо в чім же інакше
Мені пред Тобою предстати?
Юлія Бережко-Камінська
Переглядів: 394
