«І раптом щось проминає»

*  *  * 

І раптом щось проминає, 
Як давній дитячий страх,
Як ніч одержима, 
Що знову прийшла за тобою.
І десь уже тчеться 
Несмілий Шовковий Шлях —
Крізь гори й пустелі — 
Прянощі і сувої.
Так тчеться молитва, 
Не відаючи нарікань,
І гості відпущені, 
Й прибраний стіл за ними.
Господи!
Хочеться стільки сказати, 
Але гортань
Моя наковталась 
Гіркого осіннього диму…
Ну що ж так несміло, 
Як відзвук, 
Як відсвіт ішла
І йду, 
І дорога — 
Звертає щораз на початок… 
А вже —
Надломився сухий силует стебла
І промінь торкнувся 
Настінного циферблату…
І щось запеклося.
І випурхнуло!
Лети!
Цей ранок різдвяний 
В мені народився свято,
Неначе для того,
Щоб шати 
Пошити із білих шовків чистоти.
Бо в чім же інакше
Мені пред Тобою предстати? 

Юлія Бережко-Камінська

Переглядів: 42


Разработка веб сайтов