«Не омини мене милістю бути з Тобою поряд»
* * *
Не омини мене милістю бути з Тобою поряд,
Коли ніхто не залишиться і слово, як камінь, кине.
Ти ж добре знаєш — немає на світі такого горя,
В якому кожен із нас не був би хоч трохи винен.
Не омини мене милістю тишу, як хліб, ділити,
Коли зривають вітри і замішують ніч і ранок,
Бо все одно наше сонце зійде над шаленим світом
І розіллє свою радість цілющу на рвані рани.
Не омини мене милістю бути серед безстрашних,
Чиє плече — до плеча, і ноги ступають твердо,
Бо як нам важко не буде — ніколи не буде страшно,
Не владна ніч над світанком, як над живим — мертве.
Не омини мене милістю бути у серці Твоєму,
В якім у кільцях галактик нові визрівають зорі
І десь блукає планета, де осінь в забутім Едемі
Останні струшує яблука на простирадла історій.
Не омини мене милістю не повторитись у слові,
Рости і повнитись ніжною силою неземною,
Бо в кожнім промені лагіднім — Сонце Твоєї любові,
Не омини мене милістю… поряд… в Тобі… з Тобою.
Юлія Бережко-Камінська
Переглядів: 567
