«Небо гойдають громи»

*  *  * 

Небо гойдають громи,
Вибивають його перини,
Воно сутеніє при сонці живому...
А тополині
Дороги в шершаві біжать степи,
І ми 
Біжимо додому.
Вхопи
Ящірку вітру за хвіст холодний!
Враз він тобі залишить його?
Ітимеш назад — увечері йтимеш сьогодні — 
Хвіст цей остуджуватиме вогонь
Доріг пересушених. Тільки розлука
Припечені пальці тягтиме — охолоди! —
І серце, залишене на поруки,
На грози, на вітер, на шал води,
Перестуком буде громам гудіти.
А потім — проявляться зорі на мокрому склі
І світ перейде на шовковий шепіт,
Бо так, як на небі — так на землі,
Бо так, як на небі — …
Бо так, як на небі…

Юлія Бережко-Камінська

Переглядів: 413