Твоя молитва

Молитися — переливати золото — 
Рідке золото серця свого в Чашу Бездонну,
А натомість —
Сонце сходить трепетне і врочисте
На все твоє серце, 
Розгортаючись на таку відстань,
Де навіть зорі безслідно тонуть.

Тільки б не осліпнути. 
Не згоріти.
Не піти за вітром… 

«Дай мені…»
Що прошу я в оцю мензурку?
«На тобі океан любові!
На тобі всі багатства світу! 
Неси,
Напувай,
Примножуй!..»
А я…
Скільки я взяти можу?
Що моє серце бачить із висоти підмурку?

Але, якщо запитати його — 
Простими словами, залишеними на потім,
Воно, знаючи й те, про що не питаю поки, 
Одкаже: цей світ настільки широкий,
Та все тримається в нім на любові й роботі.
Он — сходи. І їхній виток прекрасний.
Живи — як працюй.
А працюй — як празнуй.
І сонцями будуть негаснучими обидва:
Перше — світило.
Друге — твоя молитва.

Юлія Бережко-Камінська

Переглядів: 688