Твоя молитва
Молитися — переливати золото —
Рідке золото серця свого в Чашу Бездонну,
А натомість —
Сонце сходить трепетне і врочисте
На все твоє серце,
Розгортаючись на таку відстань,
Де навіть зорі безслідно тонуть.
Тільки б не осліпнути.
Не згоріти.
Не піти за вітром…
«Дай мені…»
Що прошу я в оцю мензурку?
«На тобі океан любові!
На тобі всі багатства світу!
Неси,
Напувай,
Примножуй!..»
А я…
Скільки я взяти можу?
Що моє серце бачить із висоти підмурку?
Але, якщо запитати його —
Простими словами, залишеними на потім,
Воно, знаючи й те, про що не питаю поки,
Одкаже: цей світ настільки широкий,
Та все тримається в нім на любові й роботі.
Он — сходи. І їхній виток прекрасний.
Живи — як працюй.
А працюй — як празнуй.
І сонцями будуть негаснучими обидва:
Перше — світило.
Друге — твоя молитва.
Юлія Бережко-Камінська
Переглядів: 118
