«Яке то щастя — є до кого їхати»

*  *  * 

Яке то щастя — є до кого їхати,
Як на Святвечір сходяться зірки,
І ніч, здається, особливо тиха тим,
Що стелить сніг приспатий навпрошки.

Дороги тануть, в темряві означені,
В готичних арках вибілених крон…
А десь — батьки чекають на побачення
За небуденно прибраним столом.

І ти летиш, дарунками обтяжений,
Для них, для двох — допоки ще для двох…
І вже загусла й остигає ряжанка,
Що мама завжди робить на Різдво.

І світ увесь — м’який і не відчужений,
І кожне свято здатне на дива.
І ніч не спиться.
Й світиться між душами
Різдвяна Зірка — 
Вічна і нова.

Юлія Бережко-Камінська

Переглядів: 23


Разработка веб сайтов