Біля криниці
Нарешті стали на горбку.
Апостоли обтерли лиця,
А Він в жаданім холодку
Присів поближче до криниці.
Невдовзі в глиняний жбанок
Там жінка воду набирала:
– Дозволиш? Я зроблю ковток,
Впав голос, наче з-під забрала.
O Господи! Ніхто з краян
Не бачить дива, окрім неї!
Ніколи ще до самарян
Не шанувались так юдеї.
Ісус сказав:
– Якби ж то ти
Збагнула, в чім прохання сила,
Мене б сама до хрипоти
Іспити з рук Моїх просила.
І ми, як самарянка та,
Сліпій вражді живем в догоду..
А з благодатних рук Христа
Вже час живу нам пити воду.
Олег Берман
Переглядів: 419
