Плащаниця

Відколи був відлучений від Неба, 
Князь світу цього, в межах володінь, 
Громадив Зло. Незримо... Без потреби 
Не відкидав ніколи власну тінь. 
Навіщо? Адже тут аборигени 
Заковтують спокус усе меню; 
Послужливо передають у гени 
Запроданство душі ще на корню. 
Підтвердилась нікчемна суть людини, 
І, отже, виграв він зухвалий спір!
А Бог послав на ризик Свого Сина: 
«Покаже Суд. Заждемо до тих пір». 
Голгофа, склеп... Кресали громовиці; 
Їм з-під Землі противилась Пітьма... 
Двобою апогей — на Плащаниці 
В поразці розписалася сама. 
Ослабнувши відкинутою тінню,
Князь мороку не так вже нахабнів...
Як Світло Віри приймемо в моліннях, —
Відбиток реставрує Позитив.

Олег Берман

Переглядів: 17


Разработка веб сайтов