Плащаниця
Відколи був відлучений від Неба,
Князь світу цього, в межах володінь,
Громадив Зло. Незримо... Без потреби
Не відкидав ніколи власну тінь.
Навіщо? Адже тут аборигени
Заковтують спокус усе меню;
Послужливо передають у гени
Запроданство душі ще на корню.
Підтвердилась нікчемна суть людини,
І, отже, виграв він зухвалий спір!
А Бог послав на ризик Свого Сина:
«Покаже Суд. Заждемо до тих пір».
Голгофа, склеп... Кресали громовиці;
Їм з-під Землі противилась Пітьма...
Двобою апогей — на Плащаниці
В поразці розписалася сама.
Ослабнувши відкинутою тінню,
Князь мороку не так вже нахабнів...
Як Світло Віри приймемо в моліннях, —
Відбиток реставрує Позитив.
Олег Берман
Переглядів: 348
