Про швидкоплинність часу

А час спішить й нікого не чекає...
Летить вперед в надзоряні світи.
Де день вчорашній? Вже його немає!
В історії лишивсь він назавжди.

Так день за днем проходить, рік за роком,
Життя мине, розтане, наче дим.
І ти помітиш раптом, ненароком,
Що сивим став, недужим і… старим.

А так недавно ще весна буяла!
Ти молодий був, гарний, повний сил...
Пройшли роки і вся краса зів’яла,
Де й ділись світлі весняні часи?

Хотілося б назад все повернути,
І молодість прожити ще хоч раз...
Чудовий аромат весни вдихнути,
І насолоджуватись ним весь час.

Мов журавлиний ключ у небі синім,
Отак летять від нас наші літа,
А ми товчемося в земній рутині
Й не помічаєм цього, а шкода́!

Бо в двадцять ти не думаєш про старість,
У тридцять, сорок — в клопотах завжди,
Дітей годуєш, праця тобі в радість,
А час іде, не стишує ходи...

Як п’ятдесят настане — скажуть люди:
«Хороша дата! Ти ще молодий!
Ще стільки всього треба досягнути,
Доріг багато треба ще пройти...»

У шістдесят вже осінню війнуло,
Все менше сил, здоров’я вже не те,
Хоча є й ті, хто цього не відчули,
Що в тілі вже процес старіння йде.

А сімдесят... — це вже «ліміт», це «норма» —
Так Боже Слово нам говорить всім,
В душі звучить мелодія мінорна,
Рахуєш зморшки на чолі своїм...

Після сімдесяти — то подарунок!
«Надбавка», «бонус» можна ще сказать,
Як своєрідний неба поцілунок...
Це Божа милість, ласка й благодать!

Вона в житті лиш обраним дається,
Тому, якщо тобі за сімдесят —
Благослови Творця, хвали всім серцем,
Що ти живий, і дивлячись назад

На роки прожиті — подякуй Богу.
Бо знаєш, ми живем в часи такі,
Що не шкодує смерть тепер нікого,
Ні старших, ні дітей, ні юнаків.

Не всі тепер до «норми» доживають,
Таке життя, такі лукаві дні...
Хвороби молодим вже дошкуляють,
А скільки люду згинуло в війні!?

Щодня вмирають воїни на фронті,
Чиїсь сини, батьки, чоловіки...
Вся Україна у страшній скорботі
Розбиті людські долі на друзки.

Вночі страшні ракети повлучали
В жилі доми, розруха там і крик,
Бо цілі сім’ї в мить ту повмирали,
Пішли у вічність рано, без пори.

Цінуй життя! Воно є неповторне!
Цінуй батьків, підтримуй завжди їх.
Не завжди мама до грудей пригорне,
Не завжди тато вийде на поріг.

У сім’ях один одним ви цінуйте!
Не знаєм бо, що завтра принесе.
Любов і доброту щодня даруйте
І часом дорожіть понад усе!

Закінчивсь рік. Новий вже на порозі.
Попереду нас невідомість жде.
Що нас зустріне на земній дорозі,
Може в цім році вже Господь прийде?

Може в цім році хтось цей світ покине?..
Про це лиш знає тільки Бог один!
Цінуйте час! Цінуйте кожну днину,
Відчуйте цінність прожитих хвилин.

Хай буде милість Господа над вами!
Бажаю всім рясних благословінь!
І хай проходять роки за роками,
У Бозі наше щастя! Так! Амінь!

Катерина Бойко

Переглядів: 222


Разработка веб сайтов