«Душа перед тобою на колінах»
* * *
Душа перед тобою на колінах
Щоденно, щогодинно і щомиті.
Живе єство — невидиме й нетлінне, —
Щоб в очі Твої глянути посміти.
Багатство й слава, почесті і влада...
Душа порожня — артимія духа.
Дитя спаситель по голівці гладить,
Дитя, готове вічність Його слухать.
Як скоро не лукавість ця розтане,
Мов іній у туманності колючій.
За клопотами, кривдами, літами
Душа із небом втратила співзвучність.
Брела, як бранка з смертного полону,
До вікон припадаючи чужинних,
І спрагло пила з будь-яких долонею...
Кому? І як? І з ким — вони служили?
Раділа вогнику у першій хаті:
«Ну от. Моє пристанище. Нарешті».
Та можна тільки йти (а не стояти)
До Твого, Спасе, вічного пришестя,
До Твого дому і до Твого саду —
Через покруччя поглядів двозначних.
Мій Боже, мій Спасителю Всевладний,
Мені за світ наш навіжений лячно.
Остання мить на грішній цій планеті
Ще спалахне і жалібно погасне.
Всміхнеться кесар на старій монеті
Утомлено і сумно: «Що є щастя?»
Очима нелукавого дитяти
Спокійно глянути у світ тривожний,
Щоб кесареві — кесареве дати
І тільки Богові усе, що Боже.
Чому до Тебе йшла я так повільно?
Чому так довго йшла до Тебе, Спасе?
Чому блукала, як сліпий невільник,
Що звик до свого проклятого рабства?
Що зрісся з ним, що став давно його вже...
Та раптом Світло різонуло очі.
О, яке гостре Слово Твоє, Боже!
Яке цілюще Слово Твоє, Отче!
Дай мені йти, коли вже і не зможу,
Над прірву перекинь Свої мости.
Дай мудрості, Премудрий вічний Боже,
І сили дай, щоб мудрість ту нести.
Ольга Чорномаз
Переглядів: 506
