«Душа перед тобою на колінах»

*   *   *

Душа перед тобою на колінах
Щоденно, щогодинно і щомиті.
Живе єство — невидиме й нетлінне, —
Щоб в очі Твої глянути посміти.

Багатство й слава, почесті і влада...
Душа порожня  — артимія духа.
 Дитя спаситель по голівці гладить,
Дитя, готове вічність Його слухать.

Як скоро не лукавість ця розтане,
Мов іній у туманності колючій.
За клопотами, кривдами, літами
Душа із небом втратила співзвучність.

Брела, як бранка з смертного полону,
До вікон припадаючи чужинних,
І спрагло пила з будь-яких долонею...
Кому? І як? І з ким — вони служили?

Раділа вогнику у першій хаті:
«Ну от. Моє пристанище. Нарешті».
Та можна тільки йти (а не стояти)
До Твого, Спасе, вічного пришестя,

До Твого дому і до Твого саду —
Через покруччя поглядів двозначних.
Мій Боже, мій Спасителю Всевладний,
Мені за світ наш навіжений лячно.

Остання мить на грішній цій планеті
Ще спалахне і жалібно погасне.
Всміхнеться кесар на старій монеті
Утомлено і сумно: «Що є щастя?»

Очима нелукавого дитяти
Спокійно глянути у світ тривожний,
Щоб кесареві — кесареве дати
І тільки Богові усе, що Боже.

Чому до Тебе йшла я так повільно?
Чому так довго йшла до Тебе, Спасе?
Чому блукала, як сліпий невільник,
Що звик до свого проклятого рабства?

Що зрісся з ним, що став давно його вже...
Та раптом Світло різонуло очі.
О, яке гостре Слово Твоє, Боже!
Яке цілюще Слово Твоє, Отче!

Дай мені йти, коли вже і не зможу,
Над прірву перекинь Свої мости.
Дай мудрості, Премудрий вічний Боже,
І сили дай, щоб мудрість ту нести.

Ольга Чорномаз

Переглядів: 8


Разработка веб сайтов

Terra incognita — грішна душа

Благоговійно, вдячно, у сльозах

Він вже настав, цей світлий добрий день

Господи праведний, дай сили нам

Допоки ще живе маленьке наше «я»

Дощ, невідступний, як передчуття

Душа перед тобою на колінах

Згадай мене, Господи

Коли стають іудами брати

Мій Боже, дякую, що Ти мене позвав

Ми стільки літ не бачили тепла

Ми у гріхах народжені, однак

Мої слова розбились об байдужість

Мов золото — ці кучері на плечі

Мовчить Голгофа і мовчить каміння

Нікому не дано зійти з хреста

Наш світ минає віри острівець

Не хлібом єдиним живемо

Незбагненний, сяючий, незвичний

Повік Розп’яття над жорстоким світом

Прекрасна Єва з голубого раю

Сирітський притулок

Спекотна тиша обіймає сад

Сухим, безрідним перекотиполем

У вашім домі хай горить свіча

У світі лицемірства і олжі

У тім саду, у Божім винограднику

Уже дійшли до краю. До межі

Холодний присмерк пізніх покаянь

Холола кров Господня на хресті

Цей галасливий ярмарок амбіцій

Шляхи, які обираємо ми

Як дорого заплачено за гріх!

Як сяяла зоря! Як пахло сіно!