* * *
Мої слова розбились об байдужість —
Розсипалось на найдрібніший бісер.
Перепливаю очманілі душі
І пам’ятаю, Господи: «Не бійся!»
І пам’ятаю: «Не кидайте бісер...»
Я пам’ятаю і слова збираю,
Щоб нанизать на пам’ять і повісить
До часу — на самісінькому краї
Свідомості. І знову дарувати
Тому, хто знає бісера коштовність,
Хто хоче йти на те Господнє свято,
Хто Боже Слово чує молитовно.
Ольга Чорномаз
Переглядів: 396
Благоговійно, вдячно, у сльозах
Він вже настав, цей світлий добрий день
Він народивсь не в кращій із печер
Господи праведний, дай сили нам
Давайте йти, допоки ще не осiнь
Допоки ще живе маленьке наше «я»
Дощ, невідступний, як передчуття
Мій Боже, дякую, що Ти мене позвав
Ми стільки літ не бачили тепла
Ми щось залишаємо в стінах старих
Мої слова розбились об байдужість
Мов золото — ці кучері на плечі
Мовчить Голгофа і мовчить каміння
Не треба згадувати все на світі
Незбагненний, сяючий, незвичний
О Ісусе, до ніг Твоїх схилюся серцем
Повік Розп’яття над жорстоким світом
Сухим, безрідним перекотиполем
У тім саду, у Божім винограднику
Холодний присмерк пізніх покаянь
Холола кров Господня на хресті
Цей галасливий ярмарок амбіцій
