«Мов золото — ці кучері на плечі»

*   *   *

Мов золото — ці кучері на плечі —
Вогненний погляд вірного Предтечі:

«Покайтеся!» — лунало у пустелі
І досягало підземелля й стелі,

І августійшого старого саду,
І «царствених ушей» Іродіади.

А світ діливсь на біле і на чорне —
Й мололи долі Іродові жорна.

«Покайтеся» — лунало у пустелі, —
бо йде вже Той до грішників, Хто — Скеля.

І Він відділить зерно від соломи,
Збере пшеницю — пагінця не зломить,

Хрестити буде Духом та вогнем
І жодного з людей не обмине.

 А світ діливсь на біле і на чорне —
Й мололи долі Іродові жорна.

І Божий Син прийшов до Іордану,
Щоб хрещення прийнять від Іоана.

І взяв гріхи на Себе всього світу,
Щоб нас Своєю кровію омити.

І Дух Святий над Ним — як з неба голуб,
«Це Син Мій» — голос Божий від Престолу.

А світ діливсь на біле і на чорне —
Й мололи долі Іродові жорна.

Ламали голос грати в підземеллі —
Предтеча вже волав не у пустелі.

І світла тінь пречистого чола
Ніколи ще такою не була.

І сутінки переповзали в ніч,
І голова котилася із пліч.

А світ діливсь на біле і на чорне —
Й мололи долі Іродові жорна.

Всміхалася Іродіада п’яна,
Як голову принесли Іоана

І кучері, мов золото червоне,
На тій тарілі піднесли до трону.

Мов юна хижа квітка орхідея
Приймала подарунок Саломея...

А світ діливсь на біле і на чорне —
І вже звучала Проповідь Нагорна.

Ольга Чорномаз

Переглядів: 91


Разработка веб сайтов

Terra incognita — грішна душа

Благоговійно, вдячно, у сльозах

Він вже настав, цей світлий добрий день

Господи праведний, дай сили нам

Допоки ще живе маленьке наше «я»

Дощ, невідступний, як передчуття

Душа перед тобою на колінах

Згадай мене, Господи

Коли стають іудами брати

Мій Боже, дякую, що Ти мене позвав

Ми стільки літ не бачили тепла

Ми у гріхах народжені, однак

Мої слова розбились об байдужість

Мов золото — ці кучері на плечі

Мовчить Голгофа і мовчить каміння

Нікому не дано зійти з хреста

Наш світ минає віри острівець

Не хлібом єдиним живемо

Незбагненний, сяючий, незвичний

Повік Розп’яття над жорстоким світом

Прекрасна Єва з голубого раю

Сирітський притулок

Спекотна тиша обіймає сад

Сухим, безрідним перекотиполем

У вашім домі хай горить свіча

У світі лицемірства і олжі

У тім саду, у Божім винограднику

Уже дійшли до краю. До межі

Холодний присмерк пізніх покаянь

Холола кров Господня на хресті

Цей галасливий ярмарок амбіцій

Шляхи, які обираємо ми

Як дорого заплачено за гріх!

Як сяяла зоря! Як пахло сіно!