«Наш світ минає віри острівець»
* * *
Наш світ минає віри острівець
І мчить несамовито по дотичній,
А світ незримий в радості живе —
Від страху вільний та зіниць окличних.
За гранню розуму, у сферах тих,
Куди не вправі відхилить завіси,
Чекають нас високі і прості,
Джерельні води надглибинних істин.
Життя мойого тиха течія
Впадає в море вічності безмежне,
Та безпорадна крапелина «я»
Ще часом душу пристрасно збентежить...
Я залишаю цей жорстокий світ,
Пливе повз мене зло його безтямне.
Приймаю вічний Божий Заповіт:
І перше його слово, і — останнє.
А існування весь одвічний смисл —
Живої суті Альфа і Омега.
І кожне слово у Святім Письмі
Звучить безсмертя вірним оберегом.
Ольга Чорномаз
Переглядів: 331