«Незбагненний, сяючий, незвичний»

*   *   *

Незбагненний, сяючий, незвичний
Наш Едем, наш вічно юний сад.
Ми побачим Господа Обличчя
На обітованих небесах.

І обнімуть нас Отцівські руки,
І розквітне музика надій —
Після безкінечної розлуки
Ми повернемось в Отцівський дім.

Мить — як вічність в горнім Отчім краї,
Вічність, наче мить — у небесах,
Мудрість Божа часу грань стирає —
Зору відкривається краса.

Брами відчиняються високі,
А за ними — сяйво без кінця.
Несміливі і щасливі кроки —
У обійми вічного Отця.

Ольга Чорномаз

Переглядів: 158


Разработка веб сайтов

Terra incognita — грішна душа

Благоговійно, вдячно, у сльозах

Він вже настав, цей світлий добрий день

Господи праведний, дай сили нам

Допоки ще живе маленьке наше «я»

Дощ, невідступний, як передчуття

Душа перед тобою на колінах

Згадай мене, Господи

Коли стають іудами брати

Мій Боже, дякую, що Ти мене позвав

Ми стільки літ не бачили тепла

Ми у гріхах народжені, однак

Мої слова розбились об байдужість

Мов золото — ці кучері на плечі

Мовчить Голгофа і мовчить каміння

Нікому не дано зійти з хреста

Наш світ минає віри острівець

Не хлібом єдиним живемо

Незбагненний, сяючий, незвичний

Повік Розп’яття над жорстоким світом

Прекрасна Єва з голубого раю

Сирітський притулок

Спекотна тиша обіймає сад

Сухим, безрідним перекотиполем

У вашім домі хай горить свіча

У світі лицемірства і олжі

У тім саду, у Божім винограднику

Уже дійшли до краю. До межі

Холодний присмерк пізніх покаянь

Холола кров Господня на хресті

Цей галасливий ярмарок амбіцій

Шляхи, які обираємо ми

Як дорого заплачено за гріх!

Як сяяла зоря! Як пахло сіно!