«Нікому не дано зійти з хреста»

*   *   *

Нікому не дано зійти з хреста,
Ніхто не повертається з Голгофи.
Над долями загублених отар
Сміються й плачуть щирі скоморохи.

Отари товпляться в долинах сліз,
Де замість трав — бездонне трясовиння,
Тут пропадає всякий піт і слід,
Сльоза окреслює злу руку тління.

Довершеність усталених понять
Диктує тут учинок, жест і слово.
Тут знов готові йти і розпинать,
І плакати над Розіп’ятим знову.

Когось штовхнуть, вмоститися зручніш.
Бреде в світи загублена отара —
У трясовиння йде, чи йде під ніж...
Кому — покора і чия — покара?

Нікому не дано зійти з хреста.
Мовчить Голгофи красномовна тиша.
Не вміє птах у небеса злітать,
Аж поки шкаралупу не залишить.

Тверда, мов криця, шкаралупа снів
Про мудрість і таланти скомороші.
Та мить — і землю вибито з-під ніг —
Душа блукає в хащах власних спрощень:

За частоколом звичних заборон
Навчилися і вигідно, і спритно
Не розрізняти підлість і добро...
І (навіть не красиво!) — говорити.

І думки недорікуватий біль,
Й чужого слова завчена округлість.
Гріха не розкріпачені раби...
Усюди перші чи, принаймні, другі.

Хіба було б так дивно відлюбить
На тім хресті рід злий і непокірний?
Здивовані свободою раби,
Дарованою тільки лиш по вірі.

А як сприйняти? Як збагнути це?
Як у безсиллі власному зізнатись?
І замість птаха падає яйце,
І кесаря вітає щирий натовп...

Мінливий лик потворності й краси...
Лиш Він — у всьому всесвіті Єдиний —
Розп’ятий над віками Божий Син
З Голгофи повернувся, щоб спасти нас.

Ольга Чорномаз

Переглядів: 24


Разработка веб сайтов

Terra incognita — грішна душа

Благоговійно, вдячно, у сльозах

Він вже настав, цей світлий добрий день

Господи праведний, дай сили нам

Допоки ще живе маленьке наше «я»

Дощ, невідступний, як передчуття

Душа перед тобою на колінах

Згадай мене, Господи

Коли стають іудами брати

Мій Боже, дякую, що Ти мене позвав

Ми стільки літ не бачили тепла

Ми у гріхах народжені, однак

Мої слова розбились об байдужість

Мов золото — ці кучері на плечі

Мовчить Голгофа і мовчить каміння

Нікому не дано зійти з хреста

Наш світ минає віри острівець

Не хлібом єдиним живемо

Незбагненний, сяючий, незвичний

Повік Розп’яття над жорстоким світом

Прекрасна Єва з голубого раю

Сирітський притулок

Спекотна тиша обіймає сад

Сухим, безрідним перекотиполем

У вашім домі хай горить свіча

У світі лицемірства і олжі

У тім саду, у Божім винограднику

Уже дійшли до краю. До межі

Холодний присмерк пізніх покаянь

Холола кров Господня на хресті

Цей галасливий ярмарок амбіцій

Шляхи, які обираємо ми

Як дорого заплачено за гріх!

Як сяяла зоря! Як пахло сіно!