«О Ісусе, до ніг Твоїх схилюся серцем»
* * *
О Ісусе, до ніг Твоїх схилюся серцем,
І розкажу Тобі, як живу між людей.
Що душа моя птахом пораненим б’ється
Й допомоги з надією жадібно жде.
Лиш до рук Твоїх, мов полохливим ягнятком,
Нам припасти дано — і спокійно стає,
І над світом гріховним так легко піднятись,
Щоб до Тебе лиш линуло серце моє.
Гляну в очі Твої, що з святою любов’ю
Завжди дивляться в душу мою із хреста,
Щоб повік пам’ятають, що Твоєю лиш Кров’ю
Нам відкуплене в темряві вічне життя.
Хоч до краю Твоїх білих шат доторкнутись,
Зачерпнути любові з Твого джерела...
Та любов має мене усю огорнути,
Щоб вона лиш мене за собою вела.
Знову щастя поллється водою живою
І підніметься погляд увись — до Христа.
І відкриється Небо мені синявою,
Сльози радості знов на очах затремтять.
І душа обновиться, як совість дитини,
Чистотою засяє, як роси в траві.
Тільки б не проминути Тебе уже нині,
Тільки б голос почути мені ніжний Твій.
Ольга Чорномаз-Велиган
Переглядів: 193