«Прапор Його наді мною – Любов»

*   *   *

Прапор Його наді мною – Любов,
Вічний, нетлінний, розгорнутий стяг,
Хай же дарує наш люблячий Бог
Вічну любов вам і вічне життя.

Хай Він будує ваш затишний дім,
Щоб не намарно трудилися ви,
Щоб ваші щирі серця молоді
Полум’ям віри горіли новим.

Бурі найбільші не згасять його,
Ріки глибокі його не заллють,
Хай він палає – любові вогонь,
Хай він освітлює завжди вам путь.

Прапор любові над домом як птах
Рідним крилом кличе душу здалека,
Він захистить на холодних вітрах,
Щедро водою напоїть у спеку.

Ніжно торкнеться серця струни,
Як забринить вона звуком печальним,
Хай майорить він аж до сивини,
Сміхом онуків ваш дім увінчає.

Прапор Його наді мною – Любов,
Неперевершена, непояснима,
Вічна Основа вселюдських основ,
Відблиск Небесного Єрусалиму!

Хай вас тримає Свята Висота,
Ріки найглибші її не заллють,
Дай же вам Боже любить все життя
Так, як Христос любить Церкву Свою.

Ольга Чорномаз-Велиган

Переглядів: 366


Terra incognita — грішна душа

Благоговійно, вдячно, у сльозах

В криниці отчій є така вода

Він вже настав, цей світлий добрий день

Він народивсь не в кращій із печер

Господи праведний, дай сили нам

Давайте йти, допоки ще не осiнь

Допоки ще живе маленьке наше «я»

Дощ, невідступний, як передчуття

Душа перед тобою на колінах

Згадай мене, Господи

Коли душа заходиться плачем

Коли стають іудами брати

Мій Боже, дякую, що Ти мене позвав

Ми стільки літ не бачили тепла

Ми у гріхах народжені, однак

Ми щось залишаємо в стінах старих

Мої слова розбились об байдужість

Мов золото — ці кучері на плечі

Мовчить Голгофа і мовчить каміння

Нікому не дано зійти з хреста

На Cвято Подяки

Наш світ минає віри острівець

Не треба згадувати все на світі

Не хлібом єдиним живемо

Незбагненний, сяючий, незвичний

О Ісусе, до ніг Твоїх схилюся серцем

Пітьма обступала душу

Повік Розп’яття над жорстоким світом

Прапор Його наді мною – Любов

Прекрасна Єва з голубого раю

Свіча надій

Сирітський притулок

Спекотна тиша обіймає сад

Сухим, безрідним перекотиполем

У вашім домі хай горить свіча

У світі лицемірства і олжі

У тім саду, у Божім винограднику

Уже дійшли до краю. До межі

Усе було – i бiль в моїх очах

Холодний присмерк пізніх покаянь

Холола кров Господня на хресті

Це Твоя війна, Боже мій

Цей галасливий ярмарок амбіцій

Через наш сад біжать дощі навскіс

Шляхи, які обираємо ми

Як дорого заплачено за гріх!

Як сяяла зоря! Як пахло сіно!