«Прекрасна Єва з голубого раю»

*   *   *

Прекрасна Єва з голубого раю
Забула, що вона лише з ребра,
І у земних турботах догоряє,
А вже й додому, Євонько, пора.

Оглянься перед тим, як тихо й поспіль
Вузенькі двері часу ти відхилиш —
Іще димиться щастя твого попіл
Грибочком непорушної могили.

Летіли, як собаки навіжені,
Людські бажання, на поживу ласі...
У цьому світі, міченім олжею,
Кому не хтілось хоч краплини щастя?

Є точність слова й фраз тонка обтічність.
Бог дав нам волю: знай і вибирай.
Та поруч — гріх. А десь далеко — вічність...
Та ще й чи є він, той хвалений рай?

Забракло часу, щоб його побачить...
Зір не туманить скупості сльоза?
Жертовність Бога і людська невдячність
На всесвіту високих терезах.

Прости нам, Боже, всі дрібні бажання,
Що, як вужі, в серця вповзали наші.
Як витрачали ми літа безжально,
Химерне щастя з ніжністю обнявши.

Хто пил століть із душ холодних витре
У лаконічній точності ознак...
О, як бриніла на веснянім вітрі
Душі чиєїсь порвана струна!

Чи ми щасливі, чи таки — блаженні,
Коли поглянем в світлі очі Спаса?
Дай, Боже, нам за вічною межею
Не розминутись в просторі і часі.

Ольга Чорномаз

Переглядів: 105


Разработка веб сайтов

Terra incognita — грішна душа

Благоговійно, вдячно, у сльозах

Він вже настав, цей світлий добрий день

Господи праведний, дай сили нам

Допоки ще живе маленьке наше «я»

Дощ, невідступний, як передчуття

Душа перед тобою на колінах

Згадай мене, Господи

Коли стають іудами брати

Мій Боже, дякую, що Ти мене позвав

Ми стільки літ не бачили тепла

Ми у гріхах народжені, однак

Мої слова розбились об байдужість

Мов золото — ці кучері на плечі

Мовчить Голгофа і мовчить каміння

Нікому не дано зійти з хреста

Наш світ минає віри острівець

Не хлібом єдиним живемо

Незбагненний, сяючий, незвичний

Повік Розп’яття над жорстоким світом

Прекрасна Єва з голубого раю

Сирітський притулок

Спекотна тиша обіймає сад

Сухим, безрідним перекотиполем

У вашім домі хай горить свіча

У світі лицемірства і олжі

У тім саду, у Божім винограднику

Уже дійшли до краю. До межі

Холодний присмерк пізніх покаянь

Холола кров Господня на хресті

Цей галасливий ярмарок амбіцій

Шляхи, які обираємо ми

Як дорого заплачено за гріх!

Як сяяла зоря! Як пахло сіно!