«У тім саду, у Божім винограднику»
* * *
У тім саду, у Божім винограднику
Немає зрад і підлості нема,
А є Рука Всевишнього Порадника,
Що в зорі Своїм вічнім нас тримав.
Обдурені, оббрехані і зраджені,
Себе продать кому-небудь прийшли.
Він кликав нас на заробітки праведні,
Як жебраками ми іще були.
Він нас позвав, щоб добре заплатити нам,
Щоб душі наші відділить від зла.
Лоза цілюща нашого Спасителя
В тім винограднику так щедро зацвіла!
І ми прийшли: хто вдосвіта, хто полуднем,
А хто уже й під вечір поготів...
Кому було спекотно, кому — холодно...
Чому ж усім однаково платить?
Людської логіки розірваний ланцюг
Нас не з’єднає з Богом і на мить.
Що можем заперечити Отцю —
Безсилі — ми і безпритульні — ми?
Нам всім заплата — рівна по динарію.
Хіба кому він іншу обіцяв?
Зусилля наші тут не будуть марними —
І Гроном заіскриться гілка ця.
Його динарій — не динарій кесаря,
Що залишає тільки звук дзвінкий,
Що жить веде не праведно, а весело
І розбивається на мідні п’ятаки.
Ще крутиться земля з дощами й кризами,
І ще на ній не все завершено.
Та прийде час — і він уже наблизився, —
Коли останні стануть першими.
У цім саду, у Божім винограднику,
Тут владарює лиш Любов сама,
Тут є Рука Всевишнього Порадника,
Тут Вічний Бог. Тут іншого — нема.
Ольга Чорномаз
Переглядів: 641
