«У тім саду, у Божім винограднику»

*   *   *

У тім саду, у Божім винограднику
Немає зрад і підлості нема,
А є Рука Всевишнього Порадника,
Що в зорі Своїм вічнім нас тримав.

Обдурені, оббрехані і зраджені,
Себе продать кому-небудь прийшли.
Він кликав нас на заробітки праведні,
Як жебраками ми іще були.

Він нас позвав, щоб добре заплатити нам,
Щоб душі наші відділить від зла.
Лоза цілюща нашого Спасителя
В тім винограднику так щедро зацвіла!

І ми прийшли: хто вдосвіта, хто полуднем,
А хто уже й під вечір поготів...
Кому було спекотно, кому — холодно...
Чому ж усім однаково платить?

Людської логіки розірваний ланцюг
Нас не з’єднає з Богом і на мить.
Що можем заперечити Отцю —
Безсилі — ми і безпритульні — ми?

Нам всім заплата — рівна по динарію.
Хіба кому він іншу обіцяв?
Зусилля наші тут не будуть марними —
І Гроном заіскриться гілка ця. 

Його динарій — не динарій кесаря,
Що залишає тільки звук дзвінкий,
Що жить веде не праведно, а весело
І розбивається на мідні п’ятаки.

Ще крутиться земля з дощами й кризами,
І ще на ній не все завершено.
Та прийде час — і він уже наблизився, —
Коли останні стануть першими.

У цім саду, у Божім винограднику,
Тут владарює лиш Любов сама,
Тут є Рука Всевишнього Порадника,
Тут Вічний Бог. Тут іншого — нема.

Ольга Чорномаз

Переглядів: 317


Разработка веб сайтов

Terra incognita — грішна душа

Благоговійно, вдячно, у сльозах

Він вже настав, цей світлий добрий день

Господи праведний, дай сили нам

Допоки ще живе маленьке наше «я»

Дощ, невідступний, як передчуття

Душа перед тобою на колінах

Згадай мене, Господи

Коли стають іудами брати

Мій Боже, дякую, що Ти мене позвав

Ми стільки літ не бачили тепла

Ми у гріхах народжені, однак

Мої слова розбились об байдужість

Мов золото — ці кучері на плечі

Мовчить Голгофа і мовчить каміння

Нікому не дано зійти з хреста

Наш світ минає віри острівець

Не хлібом єдиним живемо

Незбагненний, сяючий, незвичний

Повік Розп’яття над жорстоким світом

Прекрасна Єва з голубого раю

Сирітський притулок

Спекотна тиша обіймає сад

Сухим, безрідним перекотиполем

У вашім домі хай горить свіча

У світі лицемірства і олжі

У тім саду, у Божім винограднику

Уже дійшли до краю. До межі

Холодний присмерк пізніх покаянь

Холола кров Господня на хресті

Цей галасливий ярмарок амбіцій

Шляхи, які обираємо ми

Як дорого заплачено за гріх!

Як сяяла зоря! Як пахло сіно!