«В криниці отчій є така вода»

*   *   *

В криниці отчій є така вода!.. 
Солодка й ніжна, як меди духмяні. 
За неї в спеку можна все віддать:
І срібло, й хліба крихітки останні.

Росте тим іван-чай і лобода,
Як балерини, збіглися ялиці,
І втомлена степами череда 
Тамує спрагу теж біля криниці.

Там чистить пір’я молодий лелека, 
Якому сонце вирію вже сниться,
І жінка, наче із картин Ель-Греко,
Йде ввечері по воду до криниці.

А хтось сказав: колись часи настануть —
Захочеться лиш тут води напиться:
І перша купіль, і ковток останній —
Із отчої глибокої криниці.

Та є криниця, де жива вода,
Після якої вже не мучить спрага.
Її Ісус нам, грішним, щедро дасть.
Всі спраглі мають на цю воду право.

Прийди і пий. Як пила самарянка, 
Гріхами вкрита, мов брудним плащем. 
Прийди сьогодні ввечері чи зранку: 
Господь спасіння всім дарує ще.

Ольга Чорномаз-Велиган

Переглядів: 194