«Холола кров Господня на хресті»

*  *  *

Холола кров Господня на хресті —
Ми, колись падші, виправдані Словом.
Крім віри, що ми можем принести?
Нам дарувалась праведність Христова.

Та як поволі й болісно, однак,
Міняємо одежі домоткані!
І чистота Його поки що в нас —
Пер білий одяг з чорними нитками.

Нам довго ще відбілювать нитки
Далекого едемського падіння.
Гріховна суть — то правда навпаки
І власна напівправда неподільна.

Та сяє неспотворена краса —
Гармонія вселенська непомильна...
Занапастили ми едемський сад
І в Гетсиманський увійти посміли,

Де чистота високих одкровень
І незбагненна радості наступність,
Вона у інших вимірах живе,
Олжі і напівправди недоступна.

За спасом вслід вступили ми в цей сад
І стоїмо, взуття нечисте знявши,
Підзвітні Богу й вічним Небесам
Заслуги наші і провини наші.

Це вже не раз повторено нехай —
Про чорне й біле невичерпна тема.
Світліє нитка нашого гріха,
Як в Спасовій присутності живемо.

Ольга Чорномаз

Переглядів: 431


Разработка веб сайтов

Terra incognita — грішна душа

Благоговійно, вдячно, у сльозах

В криниці отчій є така вода

Він вже настав, цей світлий добрий день

Він народивсь не в кращій із печер

Господи праведний, дай сили нам

Давайте йти, допоки ще не осiнь

Допоки ще живе маленьке наше «я»

Дощ, невідступний, як передчуття

Душа перед тобою на колінах

Згадай мене, Господи

Коли душа заходиться плачем

Коли стають іудами брати

Мій Боже, дякую, що Ти мене позвав

Ми стільки літ не бачили тепла

Ми у гріхах народжені, однак

Ми щось залишаємо в стінах старих

Мої слова розбились об байдужість

Мов золото — ці кучері на плечі

Мовчить Голгофа і мовчить каміння

Нікому не дано зійти з хреста

На Cвято Подяки

Наш світ минає віри острівець

Не треба згадувати все на світі

Не хлібом єдиним живемо

Незбагненний, сяючий, незвичний

О Ісусе, до ніг Твоїх схилюся серцем

Пітьма обступала душу

Повік Розп’яття над жорстоким світом

Прапор Його наді мною – Любов

Прекрасна Єва з голубого раю

Свіча надій

Сирітський притулок

Спекотна тиша обіймає сад

Сухим, безрідним перекотиполем

У вашім домі хай горить свіча

У світі лицемірства і олжі

У тім саду, у Божім винограднику

Уже дійшли до краю. До межі

Усе було – i бiль в моїх очах

Холодний присмерк пізніх покаянь

Холола кров Господня на хресті

Це Твоя війна, Боже мій

Цей галасливий ярмарок амбіцій

Через наш сад біжать дощі навскіс

Шляхи, які обираємо ми

Як дорого заплачено за гріх!

Як сяяла зоря! Як пахло сіно!