«Як дорого заплачено за гріх!»
* * *
Як дорого заплачено за гріх!
Сміється й досі з Єви змій-спокусник.
Ми тлінного життя орендарі
У вирі нам нав’язаних дискусій.
Орендарі без віри й каяття,
Обтяжені немислимим податком
За те, що вже ніколи не злетять,
За те, що на любов уже не здатні.
Іскриться гордість, як міцне вино —
Смертельна підсолоджена отрута.
І байдуже усім, — і все одно
У випарах духовного банкрутства.
За плуг важкий, сп’янівши, узялись —
Безсилі й незахищені законом.
Чи ви хоч в небо глянули колись,
Орендарі без страху і докору?
І що наповнять чашу наших душ —
Слова порожні, до дискусій скорі,
Настояні на згірклому меду
Безглуздої глухої непокори?
Орендарі, ошукані колись —
Лиш наймити на не своєму полі.
Що можемо і завжди могли,
Коли ми страхом платимо за волю?
Печальний голос з обріїв землі
У небеса підніметься крещендо!
Бог вміє тільки дарувати хліб —
Господь нічого не дає в оренду.
Та й що в нас є, щоб Бог заплатить?
Що маємо свого на цьому світі?
Земних багатств криву примарну тінь
Та душі небагаті й неомиті?
За душами — дрібний розмірний гріш.
І той — хіба що людям на догоду.
Ми тлінного життя орендарі —
Нагі приходим і нагі відходим.
Ми можемо на вірність присягнуть
Добру чи злу — в гіркім протистоянні...
Та тільки Спас знімає з нас вину
В смиреннім омовенні покаянням..
Ольга Чорномаз
Переглядів: 452
