«Як дорого заплачено за гріх!»

*   *   *

Як дорого заплачено за гріх!
Сміється й досі з Єви змій-спокусник.
Ми тлінного життя орендарі
У вирі нам нав’язаних дискусій.

Орендарі без віри й каяття,
Обтяжені немислимим податком
За те, що вже ніколи не злетять,
За те, що на любов уже не здатні.

Іскриться гордість, як міцне вино —
Смертельна підсолоджена отрута.
І байдуже усім, — і все одно
У випарах духовного банкрутства.

За плуг важкий, сп’янівши, узялись —
Безсилі й незахищені законом.
Чи ви хоч в небо глянули колись,
Орендарі без страху і докору?

І що наповнять чашу наших душ  —
Слова порожні, до дискусій скорі,
Настояні на згірклому меду
Безглуздої глухої непокори?

Орендарі, ошукані колись —
Лиш наймити на не своєму полі.
Що можемо і завжди могли,
Коли ми страхом платимо за волю?

Печальний голос з обріїв землі
У небеса підніметься крещендо!
Бог вміє тільки дарувати хліб —
Господь нічого не дає в оренду.

Та й що в нас є, щоб Бог заплатить?
Що маємо свого на цьому світі?
Земних багатств криву примарну тінь
Та душі небагаті й неомиті?

За душами — дрібний розмірний гріш.
І той — хіба що людям на догоду.
Ми тлінного життя орендарі —
Нагі приходим і нагі відходим.

Ми можемо на вірність присягнуть
Добру чи злу — в гіркім протистоянні...
Та тільки Спас знімає з нас вину
В смиреннім омовенні покаянням..

Ольга Чорномаз

Переглядів: 128


Разработка веб сайтов

Terra incognita — грішна душа

Благоговійно, вдячно, у сльозах

Він вже настав, цей світлий добрий день

Господи праведний, дай сили нам

Допоки ще живе маленьке наше «я»

Дощ, невідступний, як передчуття

Душа перед тобою на колінах

Згадай мене, Господи

Коли стають іудами брати

Мій Боже, дякую, що Ти мене позвав

Ми стільки літ не бачили тепла

Ми у гріхах народжені, однак

Мої слова розбились об байдужість

Мов золото — ці кучері на плечі

Мовчить Голгофа і мовчить каміння

Нікому не дано зійти з хреста

Наш світ минає віри острівець

Не хлібом єдиним живемо

Незбагненний, сяючий, незвичний

Повік Розп’яття над жорстоким світом

Прекрасна Єва з голубого раю

Сирітський притулок

Спекотна тиша обіймає сад

Сухим, безрідним перекотиполем

У вашім домі хай горить свіча

У світі лицемірства і олжі

У тім саду, у Божім винограднику

Уже дійшли до краю. До межі

Холодний присмерк пізніх покаянь

Холола кров Господня на хресті

Цей галасливий ярмарок амбіцій

Шляхи, які обираємо ми

Як дорого заплачено за гріх!

Як сяяла зоря! Як пахло сіно!