Край дитинства

Сліди дитинства між трав згубились, 
В холодних росах мов розчинились. 
І тільки вітер думки приносить, 
Неначе в казку вернутись просить.

Дитинства спогад, як добра казка: 
Повчання тата і мами ласка... 
В село на стежку стару вертаюсь, 
Землі в любові тут сповідаюсь.

Порину в спогад, у зелень саду, 
Тривожним думам знайду розраду, 
А звідти гляну: батьківська хата, 
Подвір'я в сонці та сива мати.

За садом-гаєм поля просторі,
А небо сіє над ними зорі,
Зливає Божу любов і ласку
На край дитинства — щасливу казку.

Мирослава Данилевська-Милян

Переглядів: 116


Разработка веб сайтов