Моя Україна

Чужих країв ніколи я не бачив,
Принад не знаю їхніх і окрас,
Та вірю серцем щирим і гарячим:
Нема землі такої, як у нас.
В. Симоненко

Чужі краї мою не гріють душу 
І не дають натхнення небеса. 
До тебе, Ненько, повертатись мушу, 
Бо де знайдеться ще така краса?

Для мене ти — Господній подарунок, 
В його оздобі я прийшла на світ, 
Тут в диханні садів мій порятунок 
І вільних дум окрилений політ.

Лиш тут пречисто-ясні світять зорі, 
В нічній задумі тишу стережуть, 
І я самотньо не залишусь в горі, 
Хай навіть сльози гірко обпечуть.

З народом рідним, з рідною землею 
Життям радію, сповнена надій, 
І гріє душу ласкою Своєю 
Всесильний Бог, Спаситель вірний мій.

Я тут своя, мов пташечка на волі,
Тут ранки будять приспані пісні,
Мене вітають верби і тополі,
Палкі серця найближчої рідні.

У луг квітчастий виведе стежина,
Правічний ліс освіжить подих мій…
Це ти — моя Вітчизно-Україно,
Злеліяна у щедрості святій.

Я маю добру вдячности нагоду
Признатися, що так тебе люблю!
Цей серця жар залишу для народу
І по чужих краях не розгублю.

Мирослава Данилевська-Милян

Переглядів: 85


Разработка веб сайтов