Моя Україна
Чужих країв ніколи я не бачив,
Принад не знаю їхніх і окрас,
Та вірю серцем щирим і гарячим:
Нема землі такої, як у нас.
В. Симоненко
Чужі краї мою не гріють душу
І не дають натхнення небеса.
До тебе, Ненько, повертатись мушу,
Бо де знайдеться ще така краса?
Для мене ти — Господній подарунок,
В його оздобі я прийшла на світ,
Тут в диханні садів мій порятунок
І вільних дум окрилений політ.
Лиш тут пречисто-ясні світять зорі,
В нічній задумі тишу стережуть,
І я самотньо не залишусь в горі,
Хай навіть сльози гірко обпечуть.
З народом рідним, з рідною землею
Життям радію, сповнена надій,
І гріє душу ласкою Своєю
Всесильний Бог, Спаситель вірний мій.
Я тут своя, мов пташечка на волі,
Тут ранки будять приспані пісні,
Мене вітають верби і тополі,
Палкі серця найближчої рідні.
У луг квітчастий виведе стежина,
Правічний ліс освіжить подих мій…
Це ти — моя Вітчизно-Україно,
Злеліяна у щедрості святій.
Я маю добру вдячности нагоду
Признатися, що так тебе люблю!
Цей серця жар залишу для народу
І по чужих краях не розгублю.
Мирослава Данилевська-Милян
Переглядів: 571
