Небесна таїна

По небі знов розсипались зірки, 
Мов крихти Сонця на сувої ночі, 
Мов тиха ласка Божої руки, 
Такі високі і такі урочі.

Яка манлива й світла далина! 
Вдивляюсь вкотре з подивом приємним. 
І ця непроминальна таїна 
В житті дається скарбом невід'ємним.

Красою вражена, дивлюсь не надивлюсь 
І вдячно нахиляюсь перед Богом 
Навіки Сущим. Духом з Ним зіллюсь 
В небеснім храмі за земним порогом.

Мирослава Данилевська-Милян

Переглядів: 69


Разработка веб сайтов