Небесна таїна

По небі знов розсипались зірки,
Мов крихти Сонця на сувої ночі,
Мов тиха ласка Божої руки,
Такі високі і такі урочі.

Яка манлива й світла далина!
Вдивляюсь вкотре з подивом приємним.
І ця непроминальна таїна
В житті дається скарбом невід'ємним.

Красою вражена, дивлюсь не надивлюсь
І вдячно нахиляюсь перед Богом
Навіки Сущим. Духом з Ним зіллюсь
В небеснім храмі за земним порогом.