Подвір'я

Ніжно-оксамитова травиця, 
Щовесни зелена й молода, 
Кущ бузковий і стара криниця —
Срібна в ній видзвонює вода.

Вишенька, низенька і крислата, 
До сумних схиляється воріт 
І, мов храм любови, біла хата 
Двері відчиняє в білий світ.

Татів сад пишається плодами, 
Хоч дерев таки торкнувся час. 
Мов дбайлива ластівочка, мама 
Все в гніздо родинне кличе нас.

Губить втому в присмерку вечірнім, 
Як близнята, схожих, в'язка днів, —
Бог благословив мене подвір'ям, 
Мов куточком острова скарбів.

Мирослава Данилевська-Милян

Переглядів: 6


Разработка веб сайтов