Притулюсь молитвою до неба

Притулюсь молитвою до неба 
І в безмежжі сили зачерпну, 
Тіні смутку віджену від себе 
І свою спокутую вину.

Світло в душу вихлюпнеться тихо 
З келиха зірок, ясне тепло, 
Витіснивши сумніви і лихо, 
Покладе знак ласки на чоло.

В світлі неба — Боже милосердя, 
Провідний із мороку ліхтар. 
Я впущу його до храму серця —
Хай розпалить дивний віри жар.

З нею в сяйві Божої любови 
Радісно в блаженство неземне 
Я у шатах праведних Христових 
Увійду, як викличе мене.

Полечу-полину над землею, 
Наче вільний легкокрилий птах. 
І душа засвітиться зорею 
Між світил у вічних небесах.

Мирослава Данилевська-Милян

Переглядів: 133


Разработка веб сайтов