Промінець надії

Монотонні, затяжні дощі... 
Чути хмар густі, тужливі схлипи, 
Танець водних крапель в спориші 
І сумний медовий подих липи.

Дикої черешні тихий щем
З присмаком терпким червоних ягід,
І серпанок сизий над кущем,
І повислий малиновий пагін.

А між тим — сороча тріскотня 
І тривога стомленого вітру, 
Нескінченна людська метушня 
На човні пораненого світу.

У життєвій тисняві земній, 
Де схрестились долі та події, 
Віднайти б на тверді голубій 
Позахмарний промінець надії!

Він горить! Я вірю! Бо душі
Сил нових лиш вірою додасться,
І в буття щоденні віражі
Вкрапить Бог хвилини сонця й щастя.

Мирослава Данилевська-Милян

Переглядів: 55


Разработка веб сайтов