Промінець надії
Монотонні, затяжні дощі...
Чути хмар густі, тужливі схлипи,
Танець водних крапель в спориші
І сумний медовий подих липи.
Дикої черешні тихий щем
З присмаком терпким червоних ягід,
І серпанок сизий над кущем,
І повислий малиновий пагін.
А між тим — сороча тріскотня
І тривога стомленого вітру,
Нескінченна людська метушня
На човні пораненого світу.
У життєвій тисняві земній,
Де схрестились долі та події,
Віднайти б на тверді голубій
Позахмарний промінець надії!
Він горить! Я вірю! Бо душі
Сил нових лиш вірою додасться,
І в буття щоденні віражі
Вкрапить Бог хвилини сонця й щастя.
Мирослава Данилевська-Милян
Переглядів: 482
