Слово
Виношую слово, неначе дитя,
Обточую, мов діаманти,
Різьблю сокровенне різцями таланту,
Проводжу крізь душу до з'яви в життя.
Плекаю-шліфую у мислі ясній,
Його захищаю від бруду,
Скидаю, мов зношений одяг, огуду,
Щоб дзвінко звучало у силі новій.
Бо рідного слова мелодія-пісня
Вела мій народ крізь віки лиховісні,
Служила сурмою єднання.
У слові, як в серці, пульсуюча сила,
Надії і духу напняті вітрила
В одвічному вирі змагання.
Мирослава Данилевська-Милян
Переглядів: 475
