Сум і радість

Крають хмари вогняні ножі, 
Над землею — сіра поволока, 
Перекоти грому та хлющі, 
Мов безодня прорвана глибока.

Шум і сум. В стальній завісі твердь, 
Мов її в полон взяла недуга, 
А земної вісі круговерть 
Зупинилась біля краю пруга.

І безсилля... Регіт дощовий 
Натиском тривожним томить душу... 
«О, скоріше горницю відкрий 
Повну Сонця, Боже Вічносущий!

Бо рясне проміння золоте
Розірве ланцюг жури й туману,
Й радість, як веселка, розцвіте,
Як дзвінкий, яскравий, добрий ранок».

Мирослава Данилевська-Милян

Переглядів: 115


Разработка веб сайтов