Ватра хризантем
Розгорілась ватра хризантем,
Мов цілунок осені гарячий,
Не згасає навіть під дощем,
На вітри не скаржиться й не плаче.
Мов неопалима купина,
Таємниче дивиться нам в очі,
Палахкоче, світиться вона,
Як сестриця зорям, серед ночі.
А як сонце вранішнє встає
В променистій ясній діадемі,
Блискіток тій ватрі додає,
Усмішок-веселок хризантемам.
Невеличкі вогники-квітки,
Запізнілі осені перлини,
В полум'яні заплелись вінки
Для краси, для радости людини.
І землі краса так до лиця,
Постає щороку, як обнова,
Як любов негаснуча Творця
І як вічна праведність Христова, —
Свій вогонь несуть крізь товщу літ,
Гріють плин життєвих днів дочасних.
Хай в серцях палає віри цвіт,
Наче ватра хризантем прекрасних.
Мирослава Данилевська-Милян
Переглядів: 468
