«Пане лікарю, слабну. Напевне, мігрень»
* * *
— Пане лікарю, слабну. Напевне, мігрень:
то заснути — катма, то у скронях затісно...
— Це лікується. Щастя Вам тричі на день.
Передоз — не шкідливий, а вельми корисний.
— Пане лікарю, очі... Напевне, це — тиск:
то суцільний туман, то докучлива мрячка.
— Призначаю сльози Вам щасливої блиск,
— Щось інакше?
— Інакше не діє, пробачте.
— Пане лікарю, вуха печуть від новин,
що чатують ускрізь, наче круки горласті.
І замислився лікар
— Є метод один.
Наслухайте частіше мелодію щастя.
— Пане лікарю, звідкись тремтіння в руках.
То симптоми Альцгеймера, дивна напасть ця?
— Нас не час відбирає, нас знищує страх.
Порятунок від нього — лиш дотики щастя.
— Пане лікарю, ще одну річ підкажіть,
(Ви, здається, провидець, Ваш погляд — безодня...)
Скільки лік цей приймати?
— Приймайте завжди.
Та приходьте по нього щоразу сьогодні.
Домініка Дем
Переглядів: 276
