«Усе ж колись чекатимеш і ти»

*   *   *

Усе ж колись чекатимеш і ти...
Обруч тривоги тісно стягне груди,
А злих думок нацьковані хорти
Твій слід непевний братимуть усюди.

Такий відчуєш в міжребер'ї щем,
Що враз спротивиш вічну холоднечу,
Не схочеш далі бути глядачем,
Й гукатимеш в безкраю порожнечу.

По всіх усюдах бачитимеш ту,
Що вперто не вкладалася в канони,
І рватимеш на клапті німоту,
Статути, застороги, забобони!

В обличчя фарисейству кинеш гріш,
Без зашморгу до саду, що зростили
Пройдеш безжальні прощі роздоріж,
Аби лише дійти до місця сили.

Себе самого у собі на кін
Поставиш і... замовкнеш: апріорі
Взаємність — це коли не сам один,
А вдвох, хоча б назустріч, як не поряд.

Домініка Дем

Переглядів: 25


Разработка веб сайтов