«Якщо поміркувати, як годиться»
* * *
Якщо поміркувати, як годиться,
То випливає, що вряди-годи
Життя — одна химерна плутаниця,
Й даремна річ розплутувать її.
Життя — така незграбна теорема,
Кому і що тут можна довести?
Шматочок неба в просвітку Едема
Та вирубка людської самоти.
Затятість, із котрою все ж шукаєш,
Одне єдине з тисячі облич,
Крізь гадки, що на вилицях палають,
Вогнем сумління, кинутого в піч.
А мусиш, мов еквілібрист на дроті,
Тримати рівновагу в голові...
Тож кажуть люди: «В тихому болоті…»,
То Ви, напевно, людоньки, й праві…
У злі ґрунти пшеницю не засіють,
Бо знищить жаром перший буревій. —
Коли душа звершає літургію,
То розум в ноги кланяється їй.
Домініка Дем
Переглядів: 477
