Мамі

Дивлюся ув очі весняні,
На кіс сивину мармурову.
Ти шепотом вуст на світанні
Небо схиляєш додолу.

Шукаю в туманах дитинства
Твій образ так юно щасливий.
І першу сльозу материнства,
Що впала на тіло дитини.

Біжу за далеким відлунням
Твого ще безжурного сміху.
Не можу догнати... Юність
Стала туманом тихо...

А там — за рікою часу —
На яблуні цвіт ще досі,
Що, впавши на долю нашу,
Став снігом в твоїм волоссі.

Там небо таке мрійливе
І серце таке гаряче!
Там ще нещастя зливи,
Не впали на наше щастя.

Ще Скульптора-Часу руки
Твого не торкнулись обличчя.
Ще майстер різцями муки
Не вирізьбив болю в усмішці..

Дмитро Довбуш

Переглядів: 277


Разработка веб сайтов