Гортанний крик

Гортанним криком, гострим, наче лезо,
Моя молитва розсікає небо.

В ній — відчай спотикань, зневіри мука,
Агонія пораненого духа.

Любов і смерть, надія і прокляття
Мою звітрілу душу рвуть на шмаття.

Я плачу... Бо ж душа моя не з криці...
І ось — летять на поміч блискавиці!

Громи небес, могутні, як торнадо,
Сповняють дух енергією правди.

Аж закипає в жилах кров гаряча!
І вже душа ― від милосердя плаче...

Усім єством стискаю вірну зброю ―
Бо ще не раз прийду на поле бою!

Та скільки б ран не завдавали битви,
Я маю — крик гортанної молитви!

Дмитро Довбуш


Разработка веб сайтов