Крематорії

Цю розкіш — не йти проти совісті,
Дозволяють собі одиниці.
Найчастіше герої повісті —
Плебеї, а не патриції.

Хто зрікся гріха і підступу —
З душею своєю ввічливий.
Триматися власних принципів
Не всякому стане відчаю.

В рядах безіменної більшості
Простіше схилити голову.
Не так — на дуелі з підлістю,
Під градом свинцю та олова.

Писали нам суд на заздрощах
І спалювали на вогнищі.
Поставити можна і правді шах,
Та вона не буває в програші.

Змінились часи та звичаї,
Кати поставали «чемними».
На площах уже не знищують,
Чаклують серцями темними.

Мечами, хрестами, палями
Кропили сувій історії…
Сьогодні ж «невірних» спалюють
Пекельних сердець крематорії.

Дмитро Довбуш

ДОВБУШ Дмитро