Лист до запитання

Пам’ятаєш нас, Господи? Ось ми —
Сім мільярдів Твоїх надій.
З усіх Твоїх заповідей сьогодні найменш популярна — восьма.
І все менше людей пам’ятають про «Не убий»...

Нас непросто забути, Земля — то палає, то плаче.
Гітлерів вистачає на всі часи!
А Тебе вже дві тисячі років ніхто не бачив,
Тільки молимося: помилуй, Боже! Боже, спаси!

Ти ще віриш в нас, Боже? Поглядаєш іще хоч зрідка
На третю планету від сонця?
У Тебе на всіх картинах сива борідка.
Виходить, що Ти і Сам від усього — в шоці...

Посилай нам хоч іноді лютерів, кінгів, ганді,
Доторкайся до ран перстами святих терез.
Нам потрібно не втратити віру, що в цьому справді
Є якийсь сенс.

А коли над землею нависне лиха незворотність,
І пекло захоче невинної крові, —
Закричи до нас у небесній сотні,
Щоб нам не проспати останньої совісті!

І знаєш що, Господи: вірити нині важко,
Та ми все одно — в глибині душі —
Від свого ж цинізму ховаємо світлу небесну казку.
Щоб вона не розтала — будь ласка, частіше до нас пиши!

Дмитро Довбуш

Переглядів: 639